До російської анексії на території Криму існувало близько 2000 релігійних громад, 1400 з яких мали офіційну реєстрацію. За даними Кримської польової місії, у лютому цього року лише 100 приходів подало документи на перереєстрацію, і тільки 11 з них її пройшли.

За словами представників релігійних громад, найбільші проблеми під час перереєстрації виникають через величезну кількість довідок, які треба надати, некомпетентність у російських юридичних аспектах та складні умови подання документів. Зокрема, вимагається описувати та пояснювати суть віровчення, його ставлення до родини, одностатевих шлюбів, розлучень та навіть до держави.

УПЦ КП виборює право на існування

Українська православна церква Київського патріархату (УПЦ КП) належить до тих церков, які опинились у найскладнішій ситуації серед усіх релігійних громад Криму. У звітах Кримської польової місії та Конгресу національних громад України наголошується, що за останній рік віряни УПЦ КП у Криму неодноразово зазнавали тиску й дискримінації.

Впродовж року на церкви й священників здійснювалися напади, віряни зазнавали фізичної шкоди, декілька храмів було націоналізовано й передано до Московського патріархату, проводилися мітинги проти Київського патріархату, на яких звинувачували його служителів у нацизмі.

"Таке ставлення до нашої церкви пов’язано з ідеологічним протистояння двох церков - Московського та Київського патріархатів. УПЦ КП асоціюється з національною церквою України, тобто є ідеологічним форпостом державності України", - пояснює у розмові з DW архієпископ УПЦ КП Климент.

Також утиски значним чином пов’язані й з тим, що священики відмовились брати російське громадянство. Періодично з ними проводять бесіди працівники ФСБ, намагаючись з’ясувати їхні зв'язки з екстремізмом та з "Правим сектором", погрожують обшуками та просять повідомляти про діяльність архієпископа Климента, констатується у звіті Кримської польової місії.

Спроби домовитись

Сам архієпископ розповідає про спроби домовитись з новими керівниками: "На сьогоднішній день у мене були гарантії через Ігоря Стрєлкова-Гіркіна, що Київський патріархат ніхто не чіпатиме. Коли був початок окупації Криму, у нас з ним відбулась зустріч, і він мені тоді іменем патріарха Кирила гарантував недоторканність церков Київського патріархату".

Міська адміністрація Сімферополя звернулася до Кримської єпархії з проханням добровільно відмовитись від земельного наділу під будівництво храму, який був виділений ще у 2013 році. Це обґрунтовувалося необхідністю побудови саме на цьому місці житлових комплексів для працівників кримської ФСБ. Економічний тиск на церкву намагалися спричинити підвищенням орендної плати за приміщення, в якому розташований Кафедральний собор. Раніше його надали в оренду строком на 50 років за символічну ціну в одну гривню на рік. Тепер оренду вирішили підвищити до 600 тисяч гривень на рік.

"В'яле перемир'я"

Архієпископ Климент неодноразово виступав з закликом до місцевої влади припинити чинити тиск на церкви Київського патріархату та її священиків. Щоправда, нині спостерігається певне затишшя в протистоянні. "Зараз у нас так би мовити в’яле перемир’я: я не вступаю в боротьбу з владою, вона в свою чергу - не чіпає мене", - каже архієпископ. Можливо, це пов’язано з продовженням терміну реєстрації релігійних організацій у Криму до 1 січня 2016 року.

Проте загроза закриття церков Київського патріархату все ще залишається дуже великою, адже без перереєстрації їхня діяльність вважатиметься незаконною. А, як неодноразово вже заявляли представники Кримської єпархії, вони цей процес не починали та починати не збираються, тому що це вважатиметься визнанням Криму російською територією.

Процедура отримання нової реєстрації відбилася на діяльності усіх кримських представництв духівництва.

Найлегше Московському патріархату

Однією з найперших перереєстрацію пройшла Українська православна церква Московського патріархату (УПЦ МП), тепер вона повністю підпорядковується Москві. Деякі українські ЗМІ оприлюднили матеріали, в яких найвищі керівники УПЦ МП фактично визнали Крим російським, бо передали усе майно двох кримських єпархій на баланс Російської православної церкви.

Найбільших проблем священики Української греко-католицької та Римо-католицької церков зазнають через своє громадянство. Адже у переважній більшості вони є громадянами України або Польщі. Вони можуть перебувати на території Криму тільки 90 днів.

Торік також повідомлялось про моральний та фізичний тиск на священиків та вірян через їхню опіку над українськими військовими частинами. Через це деякі з них були змушені залишити приходи та покинути півострів. Зазначається, що зменшилась і кількість прихожан через психологічних тиск місцевого оточення.

У Криму на сьогоднішній день функціонує 9 католицьких приходів. Проте нинішня ситуація призводить до їхнього зменшення та виїзду священиків - з 12 римо-католицьких служителів залишилось тільки п’ятеро.

Під щільним наглядом ФСБ

Згідно з даними моніторингу, проведеного Конгресом національних громад України, до найуразливіших у Криму відносяться й ісламські релігійні організації. Саме мечеті та медресе піддавалися найбільшій кількості осквернень та обшуків. У червні минулого року невідомі підпалили мечеть у Сімферополі та осквернили її зображенням свастики.

Від початку березня 2014 року ісламські релігійні діячі викрадалися, зазнавали утисків, у їхніх будинках шукали екстремістську літературу. До мечетей часто приходять співробітники ФСБ для проведення профілактичних бесід. Імам Мухаммед Ісламов вважає такі дії провокаціями та закликає не піддаватися ним.

Проблеми з перереєстрацією ускладнюють та обмежують діяльність основних релігійних громад Криму, проте кожна з них намагається самотужки вирішити цю проблему. Представники лютеранської церкви повідомляють, що реєстрація відбувається поступово, шляхом інтеграції в російські організації. Іудеї вимушені були призупинити будівництво синагоги та знаходяться у пошуках раввіна, а його заступнику потрібно оформити вид на проживання. Представники буддистів повідомили, що не планують проходити процедуру реєстрації, а продовжать просто збиратись, як і раніше.

Згідно з висновками правозахисних організацій, такі перешкоди завдають значної шкоди традиційній діяльності духовних організацій, що впливає на реалізацію права свободи віросповідання та дискримінує людей за релігійною ознакою.