"Група мешканців" Гагарінського району Севастополя звернулася до міської влади з проханням знести пам'ятник Тарасу Шевченку, що встановлений в районі, і замість нього поставити пам'ятник Пушкіну або Лермонтову. Шевченко, як наголошують гагарінці, - елемент чужої для них української спадщини. Їм потрібно щось російське.

На щастя, не всі севастопольці підтримують цю "ініціативу знизу", яка, можливо, виникла за вказівкою "згори". Українське національно-культурне товариство Севастополя висловило протест з цього приводу, нагадавши, що творчість видатного поета належить не лише до української, а й до російської культурної спадщини. Я би додав: до загальнолюдської, і це головне. На мою думку, знесення "чужого" українця Шевченка, та ще з такою аргументацією, цілком можна порівняти з варварським знищенням фанатиками "Ісламської держави" "чужої" для них Пальміри.

Крім того: чому лише Шевченко? Ширше, масштабніше треба мислити, товариші! Треба очистити Севастополь від усієї чужої спадщини! Ось стоїть, наприклад, та ще й на почесному місці, на Історичному бульварі, пам'ятник Тотлебену. А Едуард Йоганович (перейменований в Івановича) - між іншим, німець. І автори пам'ятника - німці. Правда, під час Кримської війни Тотлебен очолював інженерну оборону Севастополя, проте, кажуть, під час окупації Севастополя у 1943 році фашисти відливали з бронзи нову голову своєму співвітчизникові (стару зірвало снарядом). А санкції проти Росії, які їхня Меркель запровадила за вказівкою Вашингтонського обкому?! Загалом, Тотлебен - елемент явно чужий, дивлячись з висоти сьогоднішнього дня. Знести негайно!

Та що Тотлебен?! А ви знаєте, хто ставив Пам'ятник затопленим кораблям - можна сказати, символ Севастополя, хто його проектував? Це ще страшніше німців! Естонець Адамсон, Амандус Гайнріх. Більш чужого елемента по всьому Криму не знайти - крім, звичайно, кримських татар. Тих, на жаль, занадто багато і вони опиратися будуть, а ось з естонською спадщиною можна і не панькатися: затопити, як ті кораблі, і край.

Що стосується пам'ятника Шевченку, то, думаю, поставити замість нього потрібно не пам'ятник Пушкіну з його ефіопським корінням або Лермонтову, який писав щось зовсім зайве про "немиту Росію", "країну рабів, країну панів", а Миколі Першому. З точки зору сьогоднішнього офіційного прикрашання російської історії "для підняття бойового духу і загострення гордості за Батьківщину", як висловився один публіцист, Микола Перший - цілком позитивний персонаж. Як і взагалі всі царі та імператори Всеросійські від Івана Грозного до Миколи Другого: один за іншого прогресивніший.

Ви скажете: Микола Перший свободу душив, декабристів повісив. Так всього чоловік п'ять, не більше! І вони перші почали. Шпіцрутени любив. Але сам особисто не бив, на що правильно звертають увагу добромисні історики. А ось вертикаль влади зміцнив - далі нікуди. Польщу в баранячий ріг скрутив. Третє відділення заснував, славні традиції якого продовжили бійці невидимого фронту ЧК-НКВС-КДБ-ФСБ. І Кримську війну на славу Вітчизни вів. Останню, щоправда, ганебно програв, поклав понад 140 тисяч російських солдатів і офіцерів і поставив Росію на межу банкрутства. І помер, так що "їсти" цю кримську кашу довелося вже його спадкоємцям.

Як би там не було, погодьтеся, громадяни ініціатори з Гагарінського району, що Микола Перший - винятково придатний для вас персонаж на місце Шевченка. Правда, самодержець цей чомусь залишився в історії під іменем Миколи Палкіна. Ну, це напевно п'ята колона вигадала...