DW: Пане Мір, українські журналісти нині заявляють про переслідування  незалежних ЗМІ напередодні виборів. Зокрема, йдеться про ситуацію довкола інтернет-видання «Лівий берег», податкові перевірки телеканалу ТВi та кримінальну справу проти керівника цього каналу Миколи Княжицького. Ви поділяєте думку, що у цих випадках ідеться про тиск на ЗМІ?

Кристіан Мір: Ми поділяємо цю думку. На наш погляд, обидва ці випадки – довкола порталу «Лівий берег» і телеканалу ТВi перебувають у великому спектрі нападів на журналістів в Україні. «Репортери без кордонів» весь час фіксують це, наприклад, минулого року було щонайменше 35 нападів на журналістів. Обидва теперішні випадки – з порталом Lb.ua і телеканалом ТВi - цілком вписуються у панораму нападів на журналістів і порушень свободи слова.

Правозахисники і журналісти б'ють на сполох, заявляючи про зведення рахунків з незалежними і критичними до влади ЗМІ перед виборами. На вашу думку, як може ця ситуація позначитися на майбутніх парламентських виборах в Україні?

Ми вважаємо, що напередодні виборів журналістів особливо залякують. Це те, що весь час нас турбувало. «Репортери без кордонів» повідомляли про побоювання, що  перед виборами журналістів можуть особливо залякувати, щоб вони не повідомляли критично про владу Віктора Януковича та партії, що його підтримують. 

На вашу думку, як далі розвиватиметься ситуація  у сфері свободи ЗМІ в Україні?

На жаль, зараз ми дуже песимістично дивимося на подальший розвиток ситуації зі свободою преси в Україні. Так само песимістично ми оцінюємо перспективу проведення в Україні вільних і чесних виборів. Адже до цього ми зараховуємо також незалежну і критичну діяльність ЗМІ. Тому важливо, щоб більше незалежних і критично налаштованих колег і далі домагалися незалежного висвітлення подій і не давали себе залякувати такими діями, які ми нині спостерігаємо проти сайту «Лівий берег» і проти пана Княжицького.

Українські журналісти у четвер вийшли на протести. На вашу думку, чи можна протестами вплинути на ситуацію довкола цих двох ЗМІ, про які нині йдеться, а також загалом  на ситуацію зі свободою преси в Україні?  І як можуть допомогти «Репортери без кордонів»?

Привернути увагу громадськості – це те, що роблять «Репортери без кордонів». Це також і те, що протестом у Києві намагалися досягти українські журналісти. Адже громадськість створює тиск, а це значить, що влада Януковича має пояснити свою політику, у тому числі й такі напади на  свободу преси. Ми виходимо з того, що це матиме результат. Можливо, не в короткостроковій, а в середньостроковій перспективі. У найгіршому разі, у випадку атак, ми підтримуємо журналістів і блоґерів у небезпеці. «Репортери без кордонів» допомагають проводити медичне обстеження, у гіршому випадку –  допомагають з процесом надання притулку. Але найперше - це тиск громадськості.

Український президент вже поширив заяву, що занепокоєний  ситуацією довкола «Лівого берегу» та ТВi. Він доручив генпрокурору та голові Державної податкової служби перевірити законність відкриття відповідних кримінальних справ. На вашу думку, чи можна сподіватися на якісь  зміни?

Я вважаю, що Янукович так би не сказав, якби, можливо, не було цього громадського тиску. На мою думку, це невеличке свідчення того, що громадський тиск може щось змінити.

Як, на ваш погляд, у цій ситуації має реагувати міжнародна спільнота на події в Україні?

Міжнародна спільнота зобов'язана, по-перше, вказувати на ці постійні атаки на свободу преси. Але насамперед Україні треба нагадати про пару стандартів, яких вона сама зобов'язалася дотримуватися. Україна – член Ради Європи і зобов'язана дотримуватися десятої статті Конвенції з прав людини стосовно свободи думки і преси. Саме на це інші європейські країни та міжнародна спільнота повинні вказувати Україні. По-друге, Європа повинна замислитися над подальшим перебігом процесу зближення України з ЄС за нинішніх умов. На мою думку, ЄС має бути тут дуже стриманим. Зближення є бажаними, але воно пов'язане з покращенням у сфері свободи преси.