Deutsche Welle: Пане Мір, в Україні створюється міністерство інформаційної політики. Ви ще десь в Європі таке відомство бачили?

Кристіан Мір: Існують, звісно, міністерства, до компетенції яких входить, зокрема, регулювання сфери телекомунікацій. Але міністерство інформаційної політики – це не обіцяє нічого хорошого. Тут, імовірно, йтиметься про контроль над інформацією. На даний момент нічого не відомо про повноваження цього міністерства. Але я дуже скептичний щодо такого органу.

Ви бачите загрозу для свободи слова?

Попри особливу ситуацію, в якій опинилася Україна, обмежувати свободу слова не можна. А саме це, імовірно, може статися з цим міністерством. Навіть війна, яка точиться на Сході України, і агресивна російська пропаганда не є виправданням для обмеження свободи слова. Незалежна інформація важлива однаковою мірою і в мирний час, і у час війни.

Автори ідеї про створення такого міністерства заявляють, що воно буде відповіддю на російську пропаганду. Чи буде це ефективною відповіддю?

Пропаганду поборюють не пропагандою, а незалежною журналістикою. Її треба підтримувати. Натомість є ініціативи, які йдуть в протилежному напрямку. Приміром, нещодавно була пропозиція командування АТО обмежити пересування журналістів у зоні бойових дій. Це обмеження з огляду на критику так і не запровадили. Але це був тривожний сигнал: вочевидь, влада не боїться обмежувати права журналістів.

А як, Ви гадаєте, треба протидіяти російській пропаганді?

У нас у Німеччині останнім часом більше говорять про російську пропаганду, адже нещодавно тут почав мовлення російський телеканал Russia Today. На нашу думку, важливо, аби хороша журналістика критично аналізувала діяльність цих ЗМІ. Хороший журналіст без проблем розбере пропаганду "на запчастини". Пропагандою на пропаганду відповідати не треба – потрібна критична, аналітична журналістика.

Тобто є загроза, що Україну втягнуть у війну пропаганди?

Так, мені здається, існує загроза, "гонки інформаційних озброєнь". Це не має сенсу. Пропаганду можна розвінчувати, не залишаючи каменя на камені. Це може відбуватись на всіх рівнях, не обов'язково на державному.