Міжнародна правозахисна організація "Репортери без кордонів" оприлюднила звіт щодо вбитих, ув'язнених, викрадених та зниклих у 2017 році журналістів. Україна в документі згадується в контексті викрадень двох працівників ЗМІ в самопроголошених "ДНР" і "ЛНР". Про ризики для журналістів в Україні DW поговорила з керівником німецького відділення "Репортерів без кордонів" Крістіаном Міром (Christian Mihr), який спеціалізується на Східній Європі.

DW: Якою є ситуація з безпекою журналістів в Україні у 2017 році, якщо порівнювати з попереднім роком?

Крістіан Мір: Ситуація для журналісток і журналістів в Україні, особливо на сході країни, залишається складною. Журналістки та журналісти, які там працюють, завжди ризикують бути викраденими. У нашому річному звіті свободи преси ми нарахували двох викрадених журналістів на Сході України, і для країни в серці Європи це, з нашої точки зору, забагато. Адже в усьому світі лише у кількох країнах викрадають журналістів - це Сирія, Ємен та Ірак, і Україна опинилася серед них.

Звідки ви отримуєте інформацію про викрадення працівників ЗМІ на Сході України?

Від журналістів, які були раніше відпущені на Сході України (з полону проросійських сепаратистів - Ред.), ми знаємо, що журналістів викрадали, деяких катували, деяких утримували в ув'язненні, як, наприклад, Марію Варфоломеєву. 

Важливо: ми розрізняємо викрадення і затримання. Викрадення журналістів відбувається, якщо це здійснюють представники недержавних утворень, а "ЛНД" і "ДНР" не є суб'єктами міжнародного права. Тому ми говоримо про викрадення, а не затримання.

Чому у звіті немає інформації про ситуацію з безпекою журналістів у Криму?

Наш щорічний звіт охоплює ситуацію в усьому світі, тож там необхідно розставляти акценти і концентруватися на особливо поганих випадках і тенденціях. Із огляду на це про Крим у звіті в порівнянні з ситуацією в усьому світі окремо не згадується, але ми стежимо за ситуацією в Україні і в Криму теж. Ми бачимо, що в Криму незалежним журналістам працювати важко, зокрема кримськотатарським.

Які найбільші проблеми для безпеки журналістів ви бачите в Україні?

Найбільший ризик - бути викраденими (на Сході України - Ред.), другий ризик - отримати заборону в'їзду до України, третій ризик, який зберігається, - потрапити під обстріл, висвітлюючи події на Донбасі.

Щодо ризику заборони в'їзду до України, то я маю на увазі існування "чорних списків", які доступні в інтернеті та містять інформацію про журналістів, які були у Східній Україні та акредитовувалися в "ДНР" і "ЛНР".

Цьогоріч Україна посіла 102 місце серед 180 країн світу згідно з індексом свободи преси, який складають "Репортери без кордонів". Вона піднялася на п'ять позицій у порівнянні з 2016-м роком. Що це означає і яке місце ви прогнозуєте Україні в наступному році?

Погане розташування України (в рейтингу - Ред.) пояснюється, з одного боку, дуже високим рівнем безкарності. Ідеться про низку нерозкритих убивств журналістів. Відомі випадки - давнє вбивство Георгія Гонгадзе та вбивство Павла Шеремета два роки тому. Деякі журналісти отримують погрози, деякі зазнають нападів, а винних не знаходять.

Друга причина - дуже значна концентрація медіа та дуже сильні зв'язки між впливовими олігархами, економікою та політиками. Такі олігархи володіють медіа, часто недостатньо прозоро. На нашу думку, це дуже велика проблема.

Покращення на п'ять позицій у рейтингу - не так уже й добре. Це можна пояснити тим, що цьогоріч в Україні не було вбивств журналістів. Окрім того, зміна позиції країни в рейтингу іноді може бути пов'язана зі змінами позицій інших країн. Я не можу давати прогнози, бо нині в усьому світі триває опитування експертів, від якого залежатимуть результати наступного рейтингу. Думаю, нині можна лише сказати, що суттєвого покращення позицій України, ймовірно, не буде.