Про значення рейтингу свободи преси, оприлюдненого у середу, 30 січня, та про стан забезпечення свободи слова в Україні Deutsche Welle запитала в представника німецького офісу міжнародної організації "Репортери без кордонів" Ульріке Ґруски.

DW: Про що свідчить той факт, що в актуальному рейтингу "Репортерів без кордонів" Україна опинилася на 126 місці?

Ульріке Груска: Україна дуже різко впала у рейтингу свободи слова у 2010 році, коли президентом країни став Віктор Янукович. З того часу ми спостерігаємо стабільність ситуації на дуже низькому рівні. Відхилень від цього курсу практично не спостерігається.

Які факти з України стали ключовими для визначення її місця у нинішньому рейтингу?

У 2012 році ми уважно спостерігали за дискусією щодо запровадження кримінальної відповідальності за наклеп, за процесами, які відбувалися навколо телеканалу TVi, а також за ситуацією перед парламентськими виборами. Із занепокоєністю ми сприймали ті факти, що протягом 2012 року відомі українські журналісти йшли із засобів масової інформації, у яких вони працювали, через протест щодо політичного впливу на їхню діяльність. В офісі у Парижі реєструвалися дані про прямий насильницький вплив на журналістів.

Яку роль в оцінці ситуації зі свободою преси відіграли парламентські вибори, які відбулись у жовтні 2012 року?

Від українських журналістів ми знаємо, що минулого року - року парламентських виборів - різко зросла кількість спроб політично впливати на журналістський контент. Тобто визначати зміст матеріалів у тих медіа, які мають широке покриття. Ці впливи, які ми називаємо політичною цензурою, якраз і поширилися в Україні перед виборами. З іншого боку, треба наголосити, що у багатьох українських медіа, зокрема, у друкованих, таки існує можливість вільно та критично висловлюватися на певні теми. Однак проблема полягає у тому, що на такі публікації практично ніхто не реагує. Адже ті ЗМІ, що досягають велику кількість глядачів чи слухачів - насамперед, телебачення і радіо - підконтрольні державі чи великим підприємствам. У цій ситуації, звичайно, поява критичної статті у невеликій газеті ні на що не впливає.

"Репортери без кордонів" при складанні цьогорічного рейтингу свободи преси звернули увагу, що в Україні побільшала кількість насильницьких актів щодо журналістів. Власне, на цю ж проблему "Репортери без кордонів" звертали увагу і при складанні попереднього рейтингу. Ви маєте надію, що нині Україна таки відреагує на зауваження організації?

Звичайно, "Репортери без кордонів" розраховують, що уряд країни, яка нині перебрала головування у ОБСЄ, перебуває уже настільки близько до європейських стандартів, що повинен створювати клімат для вільної роботи преси, для того, щоб журналісти не боялися насильницьких дій щодо них. Ми сподіваємося на це і виходимо з цього. Однак, чи реалізуються ці сподівання, залежить від українських політиків.

До речі, чи мають "Репортери без кордонів" власні механізми контролю?

У цьому сенсі наші можливості обмежені. Ми складаємо рейтинг свободи преси, перш за все, для того, щоб привернути увагу як журналістів, так і громадськості до проблем, які мають місце. Адже свобода слова є надзвичайно важливим сегментом демократії та здорового розвитку суспільства. Саме така увага й має стати тим механізмом впливу, за допомогою якого, наприклад, німецькі політики під час зустрічей з українськими колегами можуть обговорювати проблеми у медіа і зважати на те, що досягнення згоди у співпраці в певних сферах неможливе без покращення ситуації зі свободою слова.

Водночас прямого впливу на українських політиків ми не маємо. Єдине, що ми можемо напряму, це підтримувати українських журналістів у їхніх намаганнях готувати критичні матеріали. У Берліні ми маємо спеціальний відділ, так би мовити "швидку допомогу" для журналістів, яка у вельми серйозних випадках може допомогти колегам, яким загрожує небезпека, щодо яких вчиняються насильницькі дії. Але все ж таки ключові питання повинні вирішуватись у самій країні.

З яких джерел, зокрема в Україні, "Репортери без кордонів" беруть інформацію для складання рейтингу свободи преси, і що саме враховується?

Ми враховуємо випадки прямого насильства щодо журналістів - наприклад, вбивства чи нанесення їм тілесних ушкоджень. Ці випадки фіксують наші колеги у міжнародному секретаріаті в Парижі. Крім того, у нас розроблена дуже детальна анкета, яку ми надсилаємо журналістам, експертам з питань діяльності медіа, вченим, адвокатам, правозахисникам. Ті, хто відповідають на запитання анкети, роблять це анонімно.

У цій анкеті міститься велика кількість запитань, які безпосередньо стосуються свободи преси та журналістської діяльності у конкретній країні: наявність приватних медіа та їх співвідношення з державними, чи є суспільне мовлення, з яких джерел воно фінансується, незалежність редакцій, політичний чи економічний вплив на ЗМІ тощо. Ми відслідковуємо і правові аспекти діяльності ЗМІ - як саме законодавство, так і стан його реалізації. У 2012 році ми також більш прискіпливо досліджували питання доступу громадськості до інтернету, наявність цензури в інтернет-медіа. На основі даних, які ми отримуємо від респондентів, і вимальовується та картина, оцінка якій дається у рейтингу свободи преси.

Ви маєте можливість безпосередньо спілкуватись із українськими журналістами та отримувати відповідну інформацію саме від них?

Ми покладаємо велику довіру на наших партнерів в Україні: через спікера "Репортерів без кордонів" в Україні ми маємо щільні контакти з українськими журналістами, адже для нашої організації східноєвропейські країни - і особливо Україна - є дуже важливими. До Берліна регулярно приїздять журналісти як з Києва, так і з регіонів, які інформують нас про ситуацію зі свободою преси в країні.