Особняк, водоспад, лілеї. З ґанку будинку спускається жінка. До неї підходить журналіст та співчутливо питає: "Замучили консультанти?". "Ну, так треба, від цього нікуди не подітися", - відповідає жінка. "А ви ще у роль не увійшли?", - продовжує журналіст і широко посміхається. "В яку?"- "Першої леді". Так починається дев'ятихвилинне інтерв'ю, яке ведучий українського "5-го каналу" Віталій Гайдукевич взяв у Марини Порошенко, дружини нового президента України. Канал, на якому воно з'явилося в ефірі наприкінці червня 2014 року, належить її чоловікові.

"Бідна невістка"

Віталій Гайдукевич не бачить проблеми у тому, що п'ятий президент України став першим главою держави, який володіє телеканалом. "Якщо на мою роботу як журналіста не впливає, хто власник, - мені абсолютно все одно"- заявив ведучий програми "Час. Підсумки тижня" в бесіді з DW. За словами Гайдукевича, ні до обрання Порошенка президентом, ні після цього на нього ніхто не впливає.

Не позначилося на роботі каналу, як стверджує Гайдукевич, і призначення прес-секретарем Порошенка Святослава Цеголка, який до того працював ведучим "5 каналу". "Я вважаю, що "5 канал" - як бідна невістка, яку ніхто не любить, - зазначає ведучий програми "Час. Підсумки тижня". - Коли президент поїхав на Схід, інші канали знали про це заздалегідь, а нам про це просто не повідомили".

Порошенко був власником "5 каналу" з моменту його виходу в ефір в 2003 році. Тоді це був перший на українському телебаченні канал з випусками новин, які виходили щогодини. "Він відіграв величезну роль у подіях 2004 року, в Помаранчевій революції, і під час цього Майдану також" - зазначає Наталя Лігачова, шеф-редакторка медіа-порталу "Телекритика". - Він був одним з небагатьох ЗМІ, які давали альтернативну інформацію".

Водночас Лігачова відзначає, що канал Порошенка "не був збалансованим, він був опозиційним". Можливо, тому взимку "5 канал" відключили в анексованому Росією Криму, а навесні - в захоплених сепаратистами Донецькій та Луганській областях України.

Частка "5 каналу" на телевізійному ринку країни невелика. За різними оцінками, його дивляться менше десяти відсотків глядачів. Але вплив у нього великий, відзначає Лігачова. За її словами, всі, хто активний у бізнесі та політиці, дивляться "5 канал".

Чого бажає президент?

"Те, що в нього є свій телеканал, звичайно, створює певну колізію", - погоджується Наталя Лігачова. "Оскільки законодавство України вимагає від президента відмови від ведення бізнесу, а Порошенко вже заявив, що не має наміру продавати "5 канал". Він підтвердив готовність продати кондитерську корпорацію "Рошен" та інші свої активи, але виключив "5 канал", пояснюючи це роллю "вільної преси", - нагадує Лігачова.

Вона пов'язує таке рішення глави держави з бажанням зберегти медіа-ресурс: "Сам факт того, що Порошенко став президентом, багато в чому пов'язаний з наявністю у нього "5 каналу". За даними "Телекритики", під час виборчої кампанії на "5 каналі" було вдвічі - втричі більше повідомлень про Порошенка, ніж про його основну конкурентку - екс-прем'єрку Юлію Тимошенко.

Це підтверджує і ОБСЄ. "В окремих випадках кількість виділеного ефірного часу здається упередженою, - йдеться в оприлюдненому 30 червня підсумковому звіті місії БДІПЧ ОБСЄ з нагляду за травневими виборами в Україні. - Наприклад, "5 канал" приділив 60 відсотків редакційного матеріалу Порошенкові". Журналіст Віталій Гайдукевич не погоджується з експертом Лігачовою: "Щодо новин, це - неправда, за позановинний контекст я відповісти не можу".

Наразі "5 канал" не став рупором президента. "Я не відчула змін", - сказала DW Оксана Романюк з неурядової організації "Інститут масової інформації". Її слова підтверджують і західні спостерігачі. "Нічого не змінилося", - вважає Вінфрід Шнайдер-Детерс, німецький публіцист, який живе в Києві.

Слабкий голос критиків

Заклики до Порошенка продати "5 канал" лунають неголосно. Серед нечисленних критиків - Сергій Лещенко, журналіст інтернет-видання "Українська правда". "Як власник каналу Порошенко може використовувати свою власність так, як забажає, - написав Лещенко в своєму блозі ще до виборів. - Але тоді йому не слід говорити, що він відрізняється від Ахметова та Фірташа, для яких медіа є інструментом політичної боротьби".

"ЗМІ повинні бути відділені від своїх політичних власників, особливо якщо це - президент країни", - впевнена Оксана Романюк з ІМІ. Інакше, за її словами, це "не відповідає тим стандартам і принципам, яких ми намагаємося досягнути в Україні". Романюк вважає, що Порошенко не хоче продавати свій канал ще й тому, що в Україні створюється громадське телебачення, і вплив держави на ЗМІ буде зменшуватися.

На Заході поки що єдиним критиком Порошенка стала Дуня Міятович, представниця ОБСЄ з питань ЗМІ. "Я твердо переконана, що обрані політики не повинні володіти або контролювати ЗМІ", - заявила Міятович. І додала, "якщо Порошенко збирається продати свої активи, телеканал повинен піти першим".

Проблема перед парламентськими виборами?

На "5 каналі" на подібні заяви реагують гостро. "В Європі є достатньо прикладів подвійних стандартів", - каже журналіст Віталій Гайдукевич, ледве стримуючи роздратування. Він переконаний, що європейці "не мають морального права робити зауваження" про те, що в Україні президент - власник новинного телеканалу.

Німецький експерт Шнайдер-Детерс вважає, що в Україні у разі проведення дострокових парламентських виборів тиск на Порошенка може посилитися. "5 канал" може стати "політично-моральним тягарем" для президента, хоча він і не дуже вплине на глядачів" - каже експерт. Він радить Порошенкові продати канал з міркувань "політичної гігієни".

Наталя Лігачова з "Телекритики" вважає, що Порошенко міг би "передати канал в управління якій-небудь відомій західній структурі, але не членам сім'ї, не родичам". В 2005 році Порошенко, якого тоді призначили секретарем Ради національної безпеки та оборони (РНБО), передав активи своєму інвестиційному фонду. Головою фонду був його батько, Олексій Порошенко.