Міцний, гіркий, але солодкий. "Ризький бальзам", мабуть, найвідоміший сувенір з латвійської столиці, можна порівняти з підсумками саміту "Східного партнерства", що завершився тут у п'ятницю, 22 травня. Для України він залишив у першу чергу гіркий присмак.

Європа не піддалася на тиск України

У спільній декларації за підсумками зустрічі лідерів 28 країн Європейського Союзу та шести пострадянських країн сказано, що його учасники "визнають європейські прагнення та європейський вибір" окремих учасників. Це фактично повторення декларації, ухваленої два роки тому, на попередньому саміті у Вільнюсі.

Спроби українського президента Петра Порошенка і міністра закордонних справ Павла Клімкіна шляхом заяв у пресі домогтися від Брюсселя "визнання європейської перспективи" не принесли успіху. Швидше навпаки. У першому із 30 пунктів декларації підкреслено, що "Східне партнерство" – частина "Європейської політики сусідства", тобто про підготовку до можливого членства не йдеться. Про це ж заявила і канцлер Німеччини Анґела Меркель, яка закликала "не будити надій, які не можуть збутися".

Обпікшись у Вільнюсі, в Ризі ЄС не ризикував

Зроблена ще в Берліні, перед відльотом до Риги, заява Меркель – мабуть, найважчий удар по "європейській мрії" України за шість років існування "Східного партнерства". Латвійський міністр закордонних справ Едгарс Рінкевічс спробував пом'якшити його. "Я не можу сказати, що нинішню ситуацію треба сприймати як відмову Європи", - сказав DW голова МЗС головуючої в ЄС Латвії. За його словами, Меркель констатувала, що участь у "Східному партнерстві" не означає автоматичної перспективи членства.

У кулуарах саміту в Ризі українці визнавали, що "перегнули палицю", намагаючись через ЗМІ натиснути на Брюссель і Берлін. Можливо, це зрозумів і сам Порошенко. На ранкове засідання він прийшов останнім і, здавалося, був не в кращому настрої. На "сімейному знімку" Порошенко і Меркель опинилися по різні боки групи.

На підсумковій прес-конференції президент України згадав про зустріч з Меркель, на якій був присутній і президент Франції Франсуа Олланд, але про своє нездійснене бажання промовчав. Великим досягненням він назвав те, що ЄС визнав за Україною та іншими учасниками програми право "самим обирати" свій шлях. Це був натяк на Росію, яка в підсумковій декларації не згадується жодного разу.

Західні спостерігачі вважають, що позиція ЄС пов'язана як з внутрішніми проблемами, так і з оглядкою на Кремль. Європейці пам'ятають, як перед самітом у Вільнюсі Київ під економічним тиском Москви відмовився підписувати Угоду про асоціацію, і до чого це призвело. У Ризі ЄС явно намагався уникнути всього, що могло б викликати нову кризу між Росією та Україною.

Дипломатичні хитрощі Вірменії та Білорусі

Другою поразкою України в Ризі став демарш Вірменії та Білорусі. Вже в перший день роботи саміту в ЗМІ просочилася інформація про те, що вони відмовляються схвалити текст підсумкової декларації, якщо в ньому будуть слова про анексію Криму Росією. Багатогодинні вмовляння двох країн європейськими лідерами результатів не дали.

Схоже, щоб не демонструвати розкол у "Східному партнерстві", організатори саміту пішли на поступки. Текст ухваленої декларації став прикладом дипломатичних хитрощів. У третьому пункті від імені всіх учасників мова йде не про анексію Криму, а про "дії проти України", з якими "не можна змиритися в 21-му столітті". У наступному пункті країни підтверджують свої позиції за ухваленою в березні 2014-го резолюцією Генасамблеї ООН, яка засудила дії Росії і не визнала кримський "референдум". Вірменія і Білорусь не підтримали ту резолюцію. ЄС же - але тільки від свого імені - підтвердив в Ризі свою раніше озвучену позицію "про нелегальні анексії Криму і Севастополя".

На прес-конференції українського президента запитали, чи хоче Київ і далі сусідити в програмі ЄС з країнами, які відмовилися визнати анексію Криму. Порошенко дипломатично відповів, що це проблема не України, а цих країн.

Безвізові перспективи і підводні камені

Але як і "Ризький бальзам", який пом'якшує свою гіркоту солодким присмаком, наприклад, чорної смородини, так і європейці на ризькому саміті спробували пом'якшити удар для України. Так, в Ризі був підписаний меморандум про виділення Україні чергового траншу макроекономічної допомоги на суму 1,8 мільярда євро. Для Києва, який балансує на межі банкрутства, це рішення вкрай доречне. Глава Європарламенту, німецький політик Мартін Шульц, перед початком саміту сказав, що стабілізувати Україну економічно – важливіше, ніж говорити про перспективу її членства в ЄС.

Поступливішим виявився Євросоюз у відповідь на прохання України і Грузії про скасування візового режиму. У Ризі Києву і Тбілісі пообіцяли до кінця року провести аналіз ситуації і не виключили, що вже в 2016 році жителі цих країн зможуть відправлятися в короткострокові (до трьох місяців) поїздки до ЄС без віз. Такий режим був запроваджений торік для Молдавії, яка завдяки цьому стала неформальним лідером в "Східному партнерстві".

Для України у візовому питанні є підводні камені. Один з них – контроль кордону. На даний момент Київ не контролює сотні кілометрів кордону з Росією на сході. На чому ґрунтується оптимізм Києва вирішити це питання до кінця року, в Ризі залишилося незрозумілим.

"Східне партнерство" і футбол

У цілому після Риги залишилося відчуття, що цей саміт – останній в такій формі. І від європейських політиків, і від представників шести країн-партнерів дедалі голосніше лунали побажання про більшу "диференціацію". Їх і раніше умовно ділили на дві групи: країни, що бажають стати членами ЄС (Молдова, Грузія, Україна), та інші. Демарш Білорусі та Вірменії показав, що серед учасників "Східного партнерства" є якщо не розкол, то тріщина.

Відзначився й Азербайджан, який в останній момент відмовився приєднатися до спільної декларації. Через це підсумкова прес-конференція розпочалася із запізненням на годину. Глава Ради ЄС, поляк Дональд Туск зізнався, що по телефону умовляв президента Азербайджану Ільхама Алієва, який в Ригу не приїхав. У підсумковій декларації країни привітали зусилля Мінської групи з посередництва у врегулюванні конфлікту в Нагорному Карабаху.

Як запропонував у розмові з DW київський політолог Володимир Фесенко, в ЄС варто подумати про запровадження у "Східному партнерстві" двох різних груп, "як у футболі, де є перша і друга ліга".

Саміт-2017 на тлі виборів

У будь-якому разі, запланований на 2017 рік наступний саміт пройде в особливих умовах. Це буде рік президентських виборів у Франції, парламентських виборів у Німеччині і референдуму про можливий вихід з ЄС у Великобританії. На цьому тлі, схоже, тільки оптимісти можуть розраховувати на нове зближення ЄС зі своїми східними сусідами.