Робот Нао з його 60-ма сантиметрами і сам є маленьким, як і діти, з якими він грається в міланській клініці Святого Рафаеля. Однак дослідники з європейського проекту ALIZ-E вважають його достатньо потужним: він повністю вкомплектований для того, аби впродовж дня використовуватись персоналом дитячої клініки.

Над проектом, на втілення якого впродовж 2010-2014 років ЄС виділено 8,2 мільйонів євро, працювали дослідницькі інститути по всій Європі. «Експерименти показали, що діти можуть розвивати сильну прив’язаність до роботів-друзів», - зазначають в Єврокомісії. Особливість даного типу роботів полягає ще й у тому, що вони мають систему запам’ятовування подій, а тому можуть зберігати взаємодію з дітьми та адаптувати свою поведінку.

Хоча Нао й грається з дітьми, він також «прищеплює» їм правильну поведінку при діабеті. Зокрема, під час гри в питання та відповіді діти дізнаються про важливість дотримання певного рівня цукру в крові. Питання можуть ставити як робот, так і діти. Робота запрограмовано так, що він індивідуально реагує на кожну дитину. Наприклад, якщо він бачить когось вдруге, то каже: «Гарно бачити тебе знову» та махає рукою. Якщо ж робот не знає відповіді на якесь питання, він скрушно хитає головою.

Робот – не заміна людям, а додаткова можливість

Ультрасенсорні датчики по боках робота дозволяють йому вимірювати дистанцію до найближчих об’єктів. Дві камери на голові дають можливість дивитись вперед та вниз. За допомогою чотирьох мікрофонів робот може чути звуки, що лунають з чотирьох сторін.

«Його створено не для того, аби замінити людей в догляді за хворими, а швидше для того, аби розробити додаткові можливості», - зазначає голова дослідницького департаменту клініки Альберто Санна. За словами науковця, в майбутньому маленький робот міг би стати другом та компаньйоном для хворих дітей.

Плюси та мінуси

Дитячий психолог Вінченцо Ґвідетті позитивно ставиться до проекту, але вбачає і потенційні ризики. «Для дітей, які є схильними до заміни реальних контактів віртуальними, використання роботів може бути небезпечним», - каже Ґвідетті. Водночас деякі діти, що цілими днями просиджують біля моніторів, можуть подолати свою ізоляцію за допомогою контактів із Нао.

У тестовій кімнаті клініки Святого Рафаеля дівчатка сміються над тим, як робот показує їм свої танцювальні рухи. У рамках міланського дослідницького проекту кожна дитина тричі приходить до лікарні, аби погратись із роботом. За словами керівника проекту Марко Наліна, з часом робот навіть зможе стимулювати людей з надмірною вагою займатись спортом.

Довірливі стосунки з роботом?

Розробка проекту – справа спеціалістів з багатьох галузей: лікарів, психологів, соціологів, доглядальників. Проект, що було запущено в 2010 році, має виявити, чи можуть роботи розвивати довірливі стосунки з пацієнтами за допомогою індивідуальних реакцій на їхні дії. Нао міг би зробити лікарню більш приємним місцем, вважає Налін.

Щоправда, нова розробка подобається не всім. Деякі пацієнти, що брали участь в дослідницькому проекті, зазначали, що спочатку не хотіли говорити з роботом. Занадто вже механічним видається їм голос Нао.