Дослідження смаків телеглядачів у Німеччині виявило, що турецькі іммігранти, яких у країні нараховується не менше мільйона, практично не цікавляться німецьким телебаченням. Як правило, вони мають вдома супутникові антени й дивляться телепрограми з Туреччини. Однак після початку показу документального телесеріалу „Родина Оздаґів“ така ситуація може змінитися.

В уже відзнятих семи серіях стрічки показано, як і чим живуть три покоління турецьких іммігрантів у районі Кельна Мюльгаймі. Зняла цю стрічку Уте Діль, яка вже має добрий досвід роботи в жанрі документального серіалу, бо 1979 року зняла дуже успішний фільм „Родина Фусбройхів“ - тоді про просту німецьку робітничу родину. Нинішнє завдання було для неї трохи складнішим, адже життя у великій турецькій родині дуже часто зовсім не схоже на німецьке повсякдення.

Є над чим сміятися й чому дивуватися

У серіалі про родину Оздаґів є багато, над чим можна щиро сміятися й чому можна відверто дивуватися. У багатьох глядачів, напевно, з’явиться на обличчі посмішка, коли вони бачать, як 34-річний Небіл Оздаґ співає традиційні німецькі шлягери. А от брат Кузай каже, що йому соромно за свого брата й він сподівається, що цього ніхто не побачить. Такі сподівання виявляться марними, бо саме з цього виступу Небіла розпочинається п’ята серія фільму. Втім, поки її було знято, всій великій родині, яка складається з батака й матері Оздаґів, їхніх семи дітей і вже чотирьох онуків. Розповідають Небіл і Гюлья Оздаґ:

„Це була справжнісінька цілина для нас. Спочатку всі страшенно нервувалися. Але тепер я вже поступово звикаю, чесно кажучи“.

„Звісно, що спершу всі навіть боялися й сумнівалися. Але, слава Богу, з нами працювала професійна команда, яка допомагала нам“.

У родині Оздаґів всі говорять німецькою, крім матері Аліє. Вона володіє лише турецькою та арабською мовами. Власне, це було навіть передумовою під час пошуку родини для серіалу. Взагалі, авторка і режисер Уте Діль каже, що після 100 серій „Родини Фусбройхів“ взагалі більше ніколи не хотіла знімати подібний серіал. Але коли запропонували зробити фільм про турецьку родину, то вона одразу погодилася, бо сама ідея дуже захопила її. Після того, як відзняті перші сім серій Уте Діль все ще в захопленні:

„Мені довелося багато що перетравити в ході роботи. У мене й досі таке відчуття, що я знімаю фільм про світ, який сама ще до кінця не зрозумію. Хоча сама родина Оздаґів відкрилася перед моєю камерою так, як я ніколи не могла й сподіватися“.

Півтора роки тривали зйомки першої частини серіалу. Уте Діль супроводжувала зі своєю камерою членів родини Оздаґів як у їхньому приватному житті, так і на роботі – турецькій кондитерській, яка належить героям фільму. Звісно, що за цей час у родині панував не тільки піднесений настрій, але траплялися й конфлікти.

Від "ґастарбайтера" до підприємця

Як тисячі його співвітчизників, Гасан Оздаґ приїхав на роботу до Німеччини 30 років тому як найманий працівник. Але з часом йому вдалося поставити на ноги свою власну справу. Всі його діти отримали професійну освіту в Німеччині й підтримують батька в сімейній пекарні. Щоправда, вони не завжди й не у всьому погоджуються зі своїм батьком, який віддає перевагу традиційному в Туреччині розподілу обов’язків між чоловіками та жінками:

„Ти що, одружився з туркенею, щоб самому ось тут прибирати? Це не твоя робота! Це жіноча робота“ .

Прямісінько перед працюючою відеокамерою Гасан Оздаґ „виховує“ свого сина, який замість того, щоб ремонтувати зіпсоване ліжко, прибирає в квартирі. Іноді ситуації у повсякденні родини Оздаґів розвиваються дуже темпераментно. Багато з таких кульмінаційних моментів побачили у серіалі й телеглядачі.

Багато з того, що думають про турків, не зовсім правильне

Для наймолодшої з семи дітей, 26-річної Гюлья Оздаґ, участь у зйомках фільму відкриває ще й можливість звести нанівець кілька хибних уявлень про турків:

„Останнім часом у мас-медіа дуже багато говорять про проблеми з інтеграцією іммігрантів. Серіал про нас – це хороша можливість показати, як насправді живуть у наших родинах. Багатьох, може, навіть здивує, що ми, приміром, категорично відхиляємо такі речі, як примусове одруження“.

До речі, в родині Оздаґів сини та дочки могли самі вибирати собі партнерів для сумісного життя. Для багатьох з них це було дуже непросто. В цьому могли переконатися й телеглядачі, адже темі кохання в родині Оздаґів була присвячена перша серія стрічки, яка так і називалася - „Кохання – це найбільший стрес!“