Професійні футболісти добре знають, що таке психічний тиск, коли всі думки зосереджені тільки на одному: треба будь-що досягти успіху. В бундесілізі хоча і йдеться, в першу чергу, про голи, очки й чемпіонати, але для клубів величезне значення мають і гроші. Однак не кожен професіонал здатен витримати таку надзвичайну нервову напругу. Це засвідчила й трагічна смерть воротаря національної збірної Німеччини Роберта Енке, який рівно рік тому самостійно пішов із життя.

Голкіпер зі стажем Томас Ернст, який грав за "Бохум", "Штутгарт" та інші клуби Бундесліги, теж добре знайомий з психічним навантаженням гравців. "На стадіоні під час гри, коли лунають образи на твою адресу, виникають такі ситуації, які може витримати далеко не кожен гравець."

Просто відключитися? Легко сказати…

Мабуть, жоден футболіст не здатен просто взяти й відключитися після гри – особливо, коли доводиться боротися проти скочування команди в турнірній таблиці. "Мене в такий момент завжди хвилює доля клубу, доля людей, які працюють у ньому, - продовжує Томас Ернст. - Тому ти перебуваєш під чималим тиском на тренуванні, під час гри".

Роберт Енке не зміг витримати такого навантаження. Але ще до його трагічної смерті в Об'єднанні футболістів-контрактників помітили, що професійні гравці потребують серйозної моральної допомоги. Тому футбольні профспілки в Німеччині от уже впродовж кількох років пропонують гравцям психологічні консультації, допомагаючи ним уникнути виникнення депресії. "Відразу після смерті Роберта Енке кількість звернень до нас стрімко зросла",- каже керівник Об'єднання футболістів-контрактників Ульф Барановський.

Назовні спокійний – всередині буря

Психолог Томас Ґрав, який опікується гравцями у бундеслізі, підверджує, що Роберт Енке - це не поодинокий випадок. За його словами, гравці намагаються залишатися спокійними назовні, хоча всередині в них може бути все зовсім інакше. "Це є частиною цього бізнесу, частиною кар'єри – так відмежовувати внутрішні переживання, щоб нікому не дати зазирнути в свої карти",- каже психолог.

Часто, однак, наголошує Ґрав, оточення гравців, які опинилися на межі психічного перевантаження, дуже егоїстично й цинічно реагує на проблеми колег. "Можу собі уявити, що той чи інший тренер або гравець в такому випадку просто скаже: гаразд, тоді йому нема чого тут робити",- розмірковує Ґрав. Він наголосив на важливості зберігання анонімності, коли йдеться про надання психологічної допомоги гравцям.

У багатьох промовах після смерті Роберта Енке можна було почути вимогу про необхідність змін у ставленні до проблематики психічних захворювань гравців. Однак якогось прориву, як зауважив Томас Ернст з Бохума, у футбольному бізнесі в цьому сенсі досі так і не має.

Автор: Клаус Дойзе / Володимир Медяний
Редактор: Захар Бутирський