1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Розширення НАТО

Бернд Ріґерт / Захар Бутирський22 листопада 2012 р.

Майже всі європейські держави вже є членами НАТО. Через десять років після найбільшої хвилі розширення цього військового альянсу ще чотири держави стоять у черзі на вступ. Росія дивиться на все це критично.

Фото: AP

Десять років тому Північноатлантичний альянс ухвалив рішення про надання членства в організації семи державам Східної Європи, яке набуло чинності 2004 року. На празькому саміті в 2002 році тодішній генеральний секретар Джордж Робертсон заявив, що розширення не спрямоване проти Росії або будь-якої іншої держави.

У 1999 році до НАТО прийняли перші три країни колишньої Варшавської угоди: Польщу, Чехію та Угорщину. Десятьма роками раніше розпалась сама Варшавська угода - військовий альянс, керований Радянським Союзом. "Тоді, на початку дев'яностих, ми навіть у найсміливіших фантазіях не могли собі уявити, що колись станемо членами НАТО",- розповідав на саміті в Празі 2002 року естонський прем'єр-міністр Сіім Каллас.

Двері НАТО залишаються відчиненими

Слова Робертсона, сказані у 2002 році, про те, що двері НАТО залишаться відчиненими, були ще раз підтверджені на саміті 2008 року в Бухаресті. У 2008 році голови держав та урядів альянсу вирішили запропонувати членство Грузії, а також Україні. «Грузія стане членом НАТО»,- заявив нинішній генсек НАТО Андерс Фоґ Расмуссен кілька днів тому, під час візиту до Брюсселя нового керівника грузинського уряду Бідзіни Іванішвілі. "Наші зобов'язання щодо вашого трансатлантичного майбутнього залишаються в силі. Однак членство вимагає більших зусиль та реформ, співпраці між усіма гілками влади",- додав Расмуссен.

Зі свого боку, прем'єр пообіцяв виконати всі вимоги, які стоять перед кандидатом. Іванішвілі оголосив, що має намір поліпшити відносини Грузії з Росією, з якою чотири роки тому спалахнув військовий конфлікт щодо автономних регіонів Абхазії та Південної Осетії. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров ставиться до курсу Грузії до НАТО критично.

Генсек НАТО Расмуссен (п) з президентом Грузії СаакашвіліФото: AP

В Росії немає права голосу

Росія засуджувала всі етапи розширення НАТО після 1990 року. Водночас НАТО домовилося із Росією про особливе партнерство, було створено спеціальний орган – Раду Росія-НАТО. Федеральний канцлер Ґергард Шредер на саміті в Празі 2002 року сказав: "Я вважаю важливим те, що цей процес розширення чесно і відкрито обговорено з Росією. Це знайшло і далі буде знаходити своє вираження в багатьох переговорах".

Однак права голосу в вирішенні тих чи інших питань НАТО в Росії немає, нагадує депутат Бундестагу Карл Ламерс (ХДС), член Парламентської асамблеї НАТО: "Відносини між Росією та НАТО визначаються прозорістю та діалогом, однак погодження з нею в будь-якій формі не може бути і не буде. Навпаки: як ви помітили в минулому, Росія постійно заявляла про свій протест. Особливо щодо прийому балтійських країн Естонії, Латвії та Литви. Це ні до чого не призвело. НАТО ухвалило власне рішення",- відзначив Ламерс в інтерв'ю Deutsche Welle. На думку німецького депутата, Росія має бачити, що "НАТО спрямоване не проти Росії, а є партнером для покращення стабільності у світі".

Україна вже не хоче в НАТО

Генсек НАТО Робертсон з канцлером Шредером та чеським президентом Гавелом у Празі, 2002 рікФото: picture-alliance/dpa

У 2008 році Україна також мала амбіції рано чи пізно вступити до НАТО. Однак після обрання президентом Віктора Януковича Київ скасував плани щодо майбутнього членства в альянсі. "За чинного президента перспективи на приєднання до НАТО немає",- резюмує депутат Бундестагу Карл Ламерс.

Тим не менше, тісне партнерство між Україною та НАТО триває, заявив Расмуссен на останній формальній зустрічі з українським керівництвом навесні цього року. Україна бере участь в операціях НАТО, зокрема в Афганістані.

Три балканських кандидати

У 2009 році до лав НАТО прийняли Хорватію та Албанію, хоча на той момент вони ще не були членами Євросоюзу. Критерії для вступу до НАТО є не такими суворими, як для вступу до ЄС, але кандидати до альянсу мусять бути країнами з усталеною демократією, мати цивільний контроль над збройними силами. Крім того, армії мають більш-менш відповідати стандартам альянсу. До цих стандартів наближають нині Боснію і Герцеговину, Чорногорію та Македонію. Але коли відбудеться набуття членства, поки неясно.

"Це рішення залежить від поступу в цих державах. Вони мають відповідати цінностям, які відстоює НАТО. Рішення буде ухвалено після того, як будуть проаналізовані успіхи в цій сфері. Конкретної дати немає для жодної з цих держав",- наголосив Карл Ламерс в інтерв'ю DW.

Карл ЛамерсФото: picture-alliance/dpa

Вже відповідає критеріям, у принципі, Македонія. Однак через те, що член НАТО Греція відстоює назву "Македонія" для своєї північної провінції, прийом Скоп'є до НАТО вже кілька років пробуксовує.

Пропустити розділ Більше за темою
Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW