Попри те, що на найвищих державних посадах у ФРН нині перебувають двоє вихідців зі Східної Німеччини, загалом у кріслах керівників у політиці та бізнесі сидять ті, хто походять з так званих "старих" федеральних земель. І через 23 роки після падіння Берлінського муру залишаються разючі відмінності між Сходом і Заходом. За статистикою, частка жителів так званих "нових" федеральних земель становить у Німеччині 17 відсотків від усього населення. Натомість серед представників німецької еліти їх всього від п'яти до дев'яти відсотків.

За даними дослідження, проведеного соціологом Раєм Колльморґеном з університету в Єні, зі 180 керівних крісел у німецьких провідних компаніях лише два належать вихідцям зі Східної Німеччини. Серед 500 найбагатших родин країни не знайти жодної, яка б походила з "нових" федеральних земель. Так само з-поміж майже 200 генералів на Заході не знайти жодного родом зі Сходу.

Походження як фактор

Цей феномен спостерігається і в медіаландшафті. Серед німецьких суспільно-правових мовників лише на посаді гендиректора телерадіокомпанії MDR перебуває Карола Вілле, котра походить з Хемніца. У загальнонімецьких щоденних газетах теж марно шукати шеф-редактора родом з колишньої НДР. Так само і в кабінеті канцлера Меркель немає жодного урядовця з нових федеральних земель.

Причини цього західно-німецького домінування, на думку експертів, пояснюються обставинами, які панували відразу після возз'єднання Німеччини. 1990 року колишня НДР "увійшла в поле дії Основного закону", як це формулювалося тоді офіційно. "Це означало, що існувало багато посад, які в НДР були невідомими. І щоб заповнювати ці структури та організації доводилося брати людей із Західної Німеччини", - пояснив Рай Колльморґен у розмові з DW.

Схожа ситуація спостерігалася і в економіці. На початку 1990-х років численні великі західнонімецькі концерни поглинули чимало східнонімецьких підприємств. Низка малих і середніх підприємств опинилася у власності бізнесменів з Заходу, оскільки у східних німців не було грошей, щоб купувати підприємства.

Замкнений кругообіг еліт

Низький рівень присутності східних німців у лавах німецької еліти, пояснюється ще й, як каже Рай Калльморґен, структурою соціальних мереж влади. Йдеться про практику, коли представники еліти з певних соціальних кіл і певних соціальних мереж покладаються одне на одного й нові посади віддаються особам, яких знають, які, так би мовити, зроблені з того ж тіста. За його словами, представників Східної Німеччини у цих мережах майже взагалі немає, тому західнонімецька еліта вариться у власному соку.

Тож, на переконання Колльморґена, йдеться про "дефіцитну демократію", оскільки певні інтереси й культури невідповідно представлені. Ансґар Кляйн із загальнонімецької мережі "Громадська активність" (ВВЕ) з Берліна помітив, що чимало підприємств із Заходу розглядають нові землі як своєрідну лабораторію, де можна випробовувати нові стратегії. Хто пройде таку перевірку, потім робить кар'єру на Заході.

Змінити це – завдання керівництва концернів. "На цьому рівні мають перелаштовуватися керівники. Вони мають замислитися над тим, щоб сприймати ці економічні об'єкти як власні й дбати про них так само, як і про інші", - наголошує Кляйн. Інакше постає загроза того, що східні німці й надалі почуватимуться гіршими за своїх співвітчизників зі старих федеральних земель. Соціолог Колльморґен реєструє це насамперед у віковій групі 35-50-річних. Змінити ситуацію, на його переконання, можна за допомогою нової культури взаємного визнання, щоб східні німці змогли себе відчувати повноцінними громадянами спільноти.