29 вересня Україна відзначає 75 роковини трагедії у Бабиному Яру. У Київському національному оперному театрі відбудеться меморіальний концерт, у якому, зокрема, візьме участь Гамбурзький симфонічний оркестр.
Реклама
З нагоди 75-х роковин трагедії у Бабиному Яру Гамбурзький симфонічний оркестр у четвер, 29 вересня, візьме участь у меморіальному концерті, який відбудеться у Київському національному оперному театрі. "Для нас це дуже велика честь, що німецький оркестр зможе взяти участь у такому меморіальному концерті", - зазначив директор Гамбурзького симфонічного оркестру Даніель Кюнель.
У концерті, організатором якого є ініціатива "Українсько-єврейська зустріч", братимуть участь, зокрема, диригентка Баварської державної опери у Мюнхені Оксана Линів, а також британський оперний співак українського походження Павло Гунька. Програма концерту включатиме музичне виконання єврейської молитви "Kol Nidre" композитора Макса Бруха, "Кадиш-Реквієм" Євгена Станковича та "Реквієм" Йоганнеса Брамса.
Під час окупації Києва нацистами у роки Другої світової війни урочище Бабин Яр стало місцем масових розстрілів. Значну частину людей було розстріляно за етнічною ознакою - це були євреї та роми. Також окупанти розстрілювали супротивників гітлерівського режиму - радянських активістів, підпільників, а також українських націоналістів. Тільки 29-30 вересня 1941 року було розстріляно близько 34 тисяч євреїв. Щодо загальної кількості розстріляних історики не дійшли консенсусу, називаються цифри від 70 до 200 тисяч осіб.
75 років Бабиному Яру: спогади очевидиці трагедії (29.09.2016)
04:03
"Проти забуття": виставка фото жертв Голокосту
Проект митця Луїджі Тоскано викликав резонанс уже під час першого представлення громадськості у його рідному Маннгаймі. У рамках проекту він зробив близько 200 фотопортретів людей, які пережили Голокост.
Фото: Luigi Toscano
Ґертрут Рохе. Вольчин, Польща
Уроженка польського Вольчина Ґертрут Рохе пройшла за час Другої світової одразу через п'ять концтаборів - Освенцім, Равенсбрюк, Рехлін, Оксенцолль та Гоензазель. Одного разу її життя було на волосині. Коли СС розпитувала дітей, що відбувається у будівлі, звідки йшов дим, усі, хто відповідав правду про спалення людей, зникали. Ґертрут врятувалася, сказавши, що там "печуть хліб".
Фото: Luigi Toscano
Карл Шпіллер. Сосновіц, Польща
Під час війни йому пощастило, каже Шпіллер - завдяки професії кравця він отримав завдання кроїти уніформу для нацистської Люфтваффе. Він пройшов через п'ять концтаборів, зокрема й Освенцім. Після цього послідували також три табори примусових робіт - Ґроссваловіц, Аннаберґ та Реґенсбурґ.
Фото: Luigi Toscano
Марсель Д. Дрогобич
1942 року Марсель потрапив до дрогобицького гетто. Він - один із небагатьох євреїв, яким пощастило пережити Другу світову, жодного разу не побувавши у концтаборі. Йому вдалося протриматися до приходу Червоної армії на Західну Україну. Спочатку - завдяки підкупності охоронців гетто, потім - завдяки українській родині, яка сховала в себе хлопця.
Фото: Luigi Toscano
Анастасія Чернікова. Місце народження невідоме
Хоч нинішня киянка Анастасія Чернікова і погодилася взяти участь у проекті Тоскано, говорити про пережите під час Другої світової вона відмовилася, сказавши, що не може пригадати тодішні події.
Фото: Luigi Toscano
Анджей Корчак-Бранецький. Варшава, Польща
Під час Варшавського повстання 1944 року Анджей Корчак-Бранецький був затриманий і відправлений до концтабору Дахау. Його відібрали для виконання примусових робіт, які він, зокрема, виконував для фірми Daimler Benz. Пройшовши через концабір Бухенвальд, Корчак був знову відправлений у Дахау, звідки був визволений 25 квітня 1945 року.
Фото: Luigi Toscano
Сузан Черняк-Шпатц. Відень, Австрія
Після примусового заселення родини до табору Терезіенштадт, що на території сьогоднішньої Чехії, Сузан Черняк-Шпатц пройшла через концтабори Аушвітц-Біркенау та Равенсбрюк. Навесні 1945 року вона була звільнена вояками Червоної армії.
Фото: Luigi Toscano
Олександр Склянський. Київ, Україна
Корінний киянин Олександр Склянський - один із близько 60 українців, які взяли участь у проекті "Проти забуття". Від долі тих, хто загинув у Бабиному Яру 1941 року, його врятувала українська родина - Євгенія та Віктор Бобовики, яким він удячний до сьогодні.