Хоч з часу об'єднання Німеччини минуло вже 25 років, вона й досі лишається "нерішучою провідною силою проти власної волі", вважає Саша Де Війс, співробітник науково-дослідної та мережевої організації Crisis Action у Брюсселі. За його словами, Німеччина сильна насамперед тому, що її сусіди слабкі. Ще 2013 року британськийжурнал The Economist писав, що Німеччина це - гегемон, який має виявляти більше лідерства. Натомість брюссельський кореспондент німецького тижневика TAZ Ерік Бонзе написав: "Європа німецька". Журналіст вказує на величезний вплив, який, на його погляд, німці мають у європейських інституціях, як-то Європейська Комісія, Рада ЄС та Європарламент. Утім, колишня міністерка Франції у справах Європи Ноелль Ленуар не вбачає "німецької переваги" в Європі. "Федеральна канцлерка Анґела Меркель, ймовірно, найбільш проєвропейська канцлерка, яка є нині в Європі. Насамперед вона може йти на компроміси та зважає при цьому на Францію", - заявила нещодавно Ленуар в ефірі французького телеканалу France24.

Німеччина та Франція - нерозлучна пара

Так повелося, що німецько-французький тандем - ядро європейської єдності та двигун для нового розвитку. На сьогодні Німеччина сидить у цьому тандемі за кермом, вважає німецький депутат Європарламенту Ельмар Брок. Але, на його думку, це не тому, що Німеччина цього наполегливо домагається, а тому, що Франція економічно слабша й заклопотана внутрішніми реформами, додає Брок. Він очолює комітет у закордонних справах Європарламенту, і ще під час об'єднання Німеччини був депутатом у Страсбурзі. "Я гадаю, що ми вже не так і раді своєму одноосібному лідерству. Тож сподіваємось, що Франція знову повернеться до цього у цілковитій формі. Часто робити щось удвох просто психологічно легше, як нерідко й було у минулому. Думаю, що тут економічний розвиток Франції має бути позитивним, аби ми могли відігравати цю обопільну роль", - додав політик в інтерв'ю DW. Крім того, за його словами, важливим є долучити до групи лідерів також і Польщу.

Автоматичне членство в ЄС для східних німців

У Брюсселі зараз лише у загальних рисах згадують застереження з боку Франції та Великобританії щодо об'єднання Німеччини, які мали місце на початку. Утім, в політичних буднях це вже не відіграє жодної ролі. Членство у Європейському Союзі прийшло до громадян НДР 1990 року, грубо кажучи, за ніч, завдяки злиттю з ФРН. Їм не потрібно було жодних переговорів про вступ та тривалих процедур, пригадує колишній службовець Європейської Комісії Карло Троян. У 1990 році він брав участь у переговорах між Бонном та Берліном щодо договору про об'єднання. Ще у липні 1990 року ЄС проголосував за вступ населення НДР до Євросоюзу, який тоді ще називався Європейською Спільнотою. Водночас на саміті у Дубліні 1990 року розпочався розвиток, спрямований на створення валютного та економічного союзу. Якщо у двох словах, то: євро стало кроком у відповідь з боку німців на об'єднання.

"Ми великі і не маємо повчати"

Німеччина часто задає тон під час вирішення нинішніх криз в Єврозоні, Греції та Україні, а тепер ще й міграційної кризи. Провідна роль в економічній та фіскальній політиці призводить до того, що дедалі частіше лунає кліше про "огидних німців". Про це свідчать, скажімо, плакати, що зображують федеральну канцлерку Анґелу Меркель в мундирі СС або її карикатура-двійник Гітлера, які можна було побачити в Греції чи Італії. Через свою політику заощаджень Німеччина розколола Європу.

Ельмар Брок, який сповідує християнсько-демократичні політичні принципи, радить виявляти більше скромності: "Нам слід лиш пильнувати, щоб ми, як найбільша держава, не виказували цього щоразу, бо це може призвести до недовіри з боку малих держав. Ми не маємо їх постійно повчати. Про це слід завжди пам'ятати".

"Німеччина має бути сильнішим лідером"

А як на це дивиться представник маленької держави? Колишній прем'єр-міністр Бельгії Гі Вергофстадт заявив DW, що Німеччина може спокійно стати амбітнішою в Європі та енергійніше перебирати на себе лідерство. "Можливо, з миті об'єднання Німеччини ми дещо втратили. Німеччина перебрала лідерство й сказала, нам слід провадити далі інтеграцію європейського континенту. Це завжди було історичним завданням Німеччини у ХХ столітті, що завершилося. Сподіваюся, Німеччина продовжить це. Нам потрібні німецькі особистості-лідери", - зазначив Гі Вергофстадт, який сьогодні очолює фракцію лібералів в Європейському парламенті.

Натомість Ельмар Брок вбачає недоліки у ролі Німеччини в Європі, особливо у спільних зовнішньополітичних діях Берліна та Парижа: "Я вважаю, ми потребуємо кращого узгодження стратегії. Французів дуже цікавить Африка, їх дуже цікавить Середземноморський регіон. Вони, радше, готові, та й в змозі, перебрати на себе військове лідерство. Це нам слід більше разом обговорювати, аби розвинути спільну стратегію у межах Європи". Хай там як, а на думку професорки політології Ноелль Ленуар, це добре вдалося під час спільних дій задля вирішення української кризи та політики щодо Росії. "Меркель та президент Олланд тоді добре співпрацювали", - сказала Ленуар в ефірі телеканалу France24. Утім, вона вважає, що німецько-французькому тандему бракує чіткої мети, тобто куди саме проект "Європа" веде у майбутньому.

Наважитись на стрибок

Схожої думки і колишній бельгійський прем'єр-міністр Гі Вергофстадт. Він нарікає на брак німецької стратегії об’єднаної Європи. "Завжди все посувається лише крок за кроком. Але крок за кроком - цього замало, коли маєш справу з кризою в Єврозоні чи міграційною кризою. Тоді завжди будеш плентатися позаду. Іноді в житті слід наважуватися на великий стрибок вперед. Це стосується як особистого життя, так і наднаціональних організацій, таких як Європа", - додав він.