У відповідь на перенесення на 9 березня дебатів сторін та винесення вироку у справі української льотчиці і народного депутата України Надії Савченко, вона оголосила про початок сухого голодування. Прокуратура РФ уже попросила суд про засудження Савченко до 23 років колонії загального режиму. Російський правозахисник, член Московської Гельсінської групи Лев Пономарьов в інтерв'ю DW розповів про особливості цієї справи, про можливі шляхи звільнення Савченко, а також про те, у якому стані перебуває нині російська Феміда.

DW: Справа Надії Савченко, безумовно, виділяється з-поміж інших кримінальних справ з очевидним політичним підтекстом, які розглядались або розглядаються нині у Росії. Як би Ви її охарактеризували? Які особливості цієї справи?

Лев Пономарьов: Тут можна говорити про особливості суспільно-політичні і технічні. Щодо технічних особливостей, то мало хто про це говорить, але дуже дивним виглядало те, що цей резонансний процес проводили в маленькому містечку в Ростовській області. І це є досить викривальним для влади, адже цілком зрозуміло, що справа викликає величезний інтерес з боку ЗМІ та російської громадськості. Тому, запхавши процес у маленьке містечко, влада дуже лобовим чином підійшла до можливості обговорювати цей процес і висвітлювати його у ЗМІ. Хоча часто влада у аналогічних справах вигадує доволі хитрі ходи.

Якщо ж говорити про влив на суспільство, то, на жаль, цей вплив у нас значною мірою здійснює телевізор, який вже давно підготував російських громадян до того, що доля Савченко вже заздалегідь вирішена і що вона винна. Жодні додаткові аргументи тут діяти не будуть. От, наприклад, взяти той факт, що вона була викрадена і перевезена з України до Росії. Гадаю, що якщо опитати людей, які не дуже пильно стежать за процесом, вони не ставитимуть під сумнів її провину, і, скоріше за все, їхня відповідь буде такою, що, мовляв, правильно зробили, що її викрали, бо вона наводчиця і її треба покарати.

При цьому, коли ми бачимо, що російська влада таким лобовим чином вирішує подібні питання, стає зрозумілим, що й вирок Савченко повинен бути жорстоким. Як було заплановано, так, власне, і відбулось.

Але ж є і ті росіяни, які підтримують Надію Савченко?

Звичайно, є ще 15 відсотків росіян, які спостерігають, які мають власну точку зору на те, що відбувається в країні, і на анексію Криму, і на події на сході України. І з боку цих людей є співчуття до Надії. Наприклад, у Москві активісти приходили і вітали її з днем народження, здійснювали пікетування, їх правоохоронці затримували за це. Пряма підтримка Савченко демонструється переважно московськими активістами, незважаючи на постійні їхні затримання і переслідування в адміністративному порядку. Тому та частина суспільства, яка розуміє, що Росія здійснила агресію в Україні, співчуває Савченко і сподівається, що врешті-решт її все-таки обміняють.

І видно, що зараз виникло якоюсь мірою змагання між Україною і Росією. Затриманим в Україні російським військовослужбовцям прокуратура пообіцяла довічне ув'язнення. Мабуть, у процесі Савченко також піднімали ставки, і, як бачите, їй дали 23 роки колонії. І зробили це для того, вочевидь, щоб зрівняти шанси при обміні.

Все ж таки, 23 роки ув'язнення - це вимога прокуратури, а суд вироки поки що не виніс. Чи Ви вважаєте, що вирок вже написаний і відомий заздалегідь?

Я не думаю, що навіть апеляція щось змінить. У таких заполітизованих процесах апеляційні інстанції великої ролі не грають. У цьому я, на жаль, не сумніваюсь.

Чи можна говорити про те, що справа Савченко в Росії досі викликає інтерес і резонанс?

У випадку з більшістю, тобто 85-ма відсотками населення, інтерес виникає, якщо про це покажуть по телевізору. Тобто йдеться не про інтерес у публіки, а про інтерес ляльководів, які працюють на федеральних телеканалах, яким дають команду. А з боку людей, яких називають в Росії "п'ятою колоною", звичайно, є резонанс, є співчуття, і вони уважно стежать за перебігом суду.

Після винесення вироку, у випадку апеляції, чи вважаєте Ви, що щось може змінитись?

Я гадаю, що виходом із ситуації може бути обмін. Мені здається, що це абсолютно реально. У радянські часи обміни відбувались регулярно. Навіть при Горбачові були обміни. Наприклад, мого друга Юрія Орлова при Горбачові за участю правозахисників Московської Гельсінської групи обміняли на якогось радянського шпигуна (у 1986 році радянський дисидент Юрій Орлов був примусово висланий з СРСР в обмін на заарештованого у США російського розвідника Геннадія Захарова. - Ред.). Практика обміну доволі широко використовується.

Надія Савченко категорично проти того, що її обмінювали на затриманих в Україні ГРУшників Александрова і Єрофеєва. Ви особисто вітали б такий обмін?

Так, безумовно, я би лише привітав таке рішення.

Один з адвокатів Савченко Ілля Новіков каже, що для того, щоб звільнити українку, світовим лідерам потрібно тиснути особисто на Путіна. Чи вірите Ви в те, що цим можна вплинути на президента Росії?

Так, вірю. Впевнений, що саме такий особистий тиск на Путіна є вкрай необхідним в даному випадку. Путін - авторитарний керівник Росії. Якщо Обама особисто буде його просити, то, на мій погляд, він буде готовий зробити такого роду подарунок, назвемо його так. Я не впевнений, звичайно, але він може бути до цього готовим.

Окрім обміну, які, на Ваш погляд, ймовірні варіанти того, що Надію Савченко можуть звільнити?

Якщо вона залишиться відбувати ув'язнення в Росії, то я сподіваюсь, що щось буде відбуватись в нашій країні, я постійно цього чекаю. Сподіваюсь, буде інший політичний режим, і справа буде переглянута.

На Ваш погляд, чи є правосуддя в Росії? Як би Ви охарактеризували нинішній стан російської Феміди? У який бік вона рухається?

Складне питання, бо з'являються нові категорії справ, яких раніше не було. І з'являються нові політичні ув'язнені і їхня кількість збільшується. У цьому плані процес йде негативний. З'являються нові статті, і наш законотворець старається вигадувати нові статті. Якщо раніше політув'язнених в Росії було декілька десятків, то зараз їх вже помітно більше сотні.

Але якщо говорити взагалі про правосуддя як таке, яке не стосується заполітизованих справ, то воно перебуває більш-менш на місці. І загальна характеристика системі правосуддя може бути виражена однією цифрою - те, що виправдувальних вироків у кримінальних справах менше одного відсотка. Ця цифра коливається від 0,3 до 0,5 відсотка. Тоді як у всьому демократичному світі кількість виправдувальних вироків коливається від 10 до 20 відсотків. І це нормально, бо існує поняття презумпції невинуватості.

Тобто, у Росії в 50 разів рідше людей виправдовують, ніж у решті світу. Уявіть, наскільки це несправедливий суд. Навіть у сталінські часи виправдувальних вироків було кілька відсотків. Це говорить про те, що в Росії не просто судова криза, а що замість суддів працюють якісь кати, які за замовчуванням знають, що потрібно усіх саджати. Судова система у нас знаходиться у катастрофічному стані.

А з чим ви пов'язуєте зростання кількості політичних ув'язнених і політичних справ?

З тим, що режим стає слабшим. Люди, які знаходяться при владі в Росії, Путін, вони розуміють, що рано чи пізно потрібно буде залишити владу, і вони хочуть, щоб на їхнє місце прийшли люди, які б гарантували їм, що їх не переслідуватимуть. А для цього потрібно, щоб до влади прийшли наслідувачі нинішньої влади, а не нові політичні сили. А щоб не прийшли нові політичні сили, їх потрібно залякувати і не дати можливості повторити в Росії мирну демократичну революцію, яка тут вже відбулась на початку 90-х років. Адже перший Майдан на території СРСР був в Росії, у Москві у 1990-1991 роках, коли виходили до мільйона людей на вулиці і визначили демократичні перетворення в країні.