Рабська праця, брак сну, побиття - ув'язнена учасниця парк-гурту Pussy Riot Надія Толоконникова піддала жорсткій критиці умови, котрі панують у російських виправних таборах. "Режим у колонії справді влаштований таким чином, що подавлення волі людини, залякування, перетворення на безмовного раба здійснюється руками засуджених, котрі посідають місця майстрів бригад і старшин загонів та отримують вказівки від начальства", - написала вона у відкритому листі, опублікованому 23 вересня, й оголосила голодування, яке тривало до першого жовтня.

Відкритий лист викликав хвилю обурення. При цьому інші ув'язнені та правозахисники протягом багатьох років скаржаться на нелюдські умови у російських в'язницях.

Спадщина Сталіна

За даними російської Федеральної служби виконання покарань, 2012 року у виправних колоніях в країні перебувало 585 тисяч ув'язнених. Ще 260 тисяч - у слідчих ізоляторах. У Республіці Мордовії розташовано найбільше виправних таборів, збудованих ще за Сталіна. За радянських часів туди відправляли "ворогів народу".

Мордовія лежить на відстані близько 500 кілометрів на південний схід від Москви. Уздовж оточеної лісом асфальтованої дороги, котра починається на вокзалі залізничної станції Потьма, стоять 18 виправних таборів. Це виправні заклади для людей, котрі отримали довічне увязнення, іноземців, жінок, чоловіків, колишніх поліцейських, матерів із маленькими дітьми та хронічно хворих.

Люди другого сорту

Обидві виправні колонії для жінок - номер 13 та 14 - збудовані одна навпроти одної. Світлана Бахміна з Москви із власного досвіду знає про будні у 14-тій колонії, де відбуває покарання Надія Толоконникова. Бахміна відсиділа у ній два з половиною роки. Колишня юристка нафтового концерну "ЮКОС" - як і її колишній шеф Михайло Ходорковський - була засуджена за розкрадання майна та ухилення від сплати податків.

"На початку це був шок", - пригадує Бахміна своє прибуття до табору. Близько ста жінок перебували в одному бараці. Приймати душ дозволено було лише раз на тиждень. "Аби помитися, жінки спускали воду з батарей. Треба було вважати, аби наглядач когось при цьому не побачив", - розповідає вона. Хоча в бараці і був туалет, але так як він не працював, жінкам доводилося використовувати вигрібну яму надворі.

Проте найгіршими були не жорсткі будні, а поводження з ув'язненими та взаємини між ними. За словами Бахміної, із ними поводяться як із людьми другого сорту. І хоча примусову працю в російських виправних колоніях вже давно скасували, за словами колишньої ув'язненої, людей знову і знову штрафували начебто за відмову працювати. "Ми багато працювали понаднормово. Це як конвеєр. Є план виробництва, котрий необхідно виконати", - розповідає Бахміна, котру 2009 року звільнили достроково.

"Неймовірний психологічний тиск"

Розпорядок дня у таборі жорстко регламентований. "Підйом о шостій годині, гімнастика надворі, здати особисті речі до речового складу, сніданок. О сьомій починається робота", - так описує будні 13-ї виправної колонії Зара Муртазалієва. 2005 року чеченку засудили до восьми з половиною років за підготовку терористичного акту. Правозахисна організація "Меморіал" визнала її політичною ув'язненою, чиє звинувачення було сконструйоване спецслужбами.

"Ми гарували день і ніч", - пригадує 30-річна чеченка. У середньому за місяць Муртазалієва заробляла близько 700 рублів - тобто близько 15 євро. За її словами, її кілька разів били. Найбільше ж колишній ув'язненій бракувало спокою й можливості побути на самоті. "Усюди встановлені відеокамери. Відчуваєш неймовірний психологічний тиск", - пригадує Муртазалієва. Після звільнення рік тому вона виїхала до Франції, де отримала політичний притулок.

Окремий світ

Журналістка та правозахисниця Зоя Светова з Москви називає виправні колонії Мордовії окремим світом, із якого не можуть вирватися ані ув'язнені, ані місцеві жителі. Місця відбування покарання - це найважливіший роботодавець регіону. Цілі родини упродовж кількох поколінь працюють у таборах. Светова запевняє, що до неї часто звертаються увязнені з Мордовії, котрі скаржаться на насильство за ґратами.

Водночас вона відзначає й деяке покращення ситуації. Наприклад, люди, котрих засудили уперше, нині краще відділені від ув'язнених, які вчинили злочин повторно. Проте найважливішим, на її думку, є те, що російське суспільство поступово починає цікавитися умовами перебування у виправних закладах.