«Вісімдесятилітній американський пілот, з котрим мені вдалося поспілкуватися на святкуванні ювілею ВПС Росії, прилетів на радянському літаку часів Другої світової. Перше, що він мені сказав, - слова співчуття у зв’язку з проблемами нашого авіапрому», - поділився з DW своїми нещодавніми враженнями заслужений пілот СРСР, незалежний авіаційний експерт Олег Смирнов.

За його словами, відновити репутацію російської авіапромисловості міг би новий Sukhoi Superjet-100 (SSJ-100), однак поки проект зазнає одних лише невдач. Винуватці цього, на його думку, в першу чергу чиновники і їхня помилкова риторика.

Ранній старт

Ідея ближньомагістрального пасажирського літака Sukhoi Superjet-100 виникла у Росії 2000-го року як заміна Ту-134 і Як-42, які поступово перестали відповідати сучасним вимогам. Будівництвом нового лайнера зайнялася дочірня структура холдингу «Сухой» - «Цивільні літаки Сухого» . Головним зарубіжним партнером стала італійська Alenia Aermacchi.

Серед перших замовників були російський «Аерофлот» і вірменська Armavia. Перші поставки мали відбутися 2008 року, однак згодом були перенесені на два роки. Офіційною причиною був названий брак часу на сертифікацію двигунів. Перший рейс SSJ-100 здійснив навесні 2011 року за маршрутом Єреван – Москва. Під час польоту були виявлені несправності з двигуном, що стало першою невдачею лайнера. Рік по тому, у травні 2012 року, SSJ-100 з пасажирами на борту розбився в Індонезії, ще один - здійснив вимушену посадку у «Шереметьєво» через розгерметизацію салону. Ще через деякий час від літака відмовилась Armavia.

Списувати ще зарано

Незважаючи на низку невдач, які змусили говорити про провал проекту, російські експерти переконані, що хоронити Superjet зарано. Можливо він не виправдовує своєї назви, одначе, як засвідчує практика, має минути близько двох років експлуатації, щоб робити остаточні висновки.

Як розповів Deutsche Welle голова аналітичної служби агентства «Авіапорт» Олег Пантелєєв, «помилки неминучі і люди повинні їх виправити. В усіх виробників цей процес займає не дні і навіть не місяці». Кінцевий висновок щодо придатності літака, на думку спеціаліста, можна буде зробити, лише через пару років його експлуатації в «Аерофлоті», тобто 2013 року.

Незалежний експерт Олег Смирнов також вважає, що «час експлуатації ще недостатній». «Аерофлот» на лайнерах SSJ-100 має мізерну кількість перельотів». За словами Смірнова, його спостереження свідчать, що літак технічно готовий до польотів, а причини невдач слід шукати в іншому. Такої ж думки одразу після катастрофи в Індонезії були німецькі експерти. Пілот і водночас прес-секретар об'єднання пілотів Німеччини Cockpit Йорґ Гандверґ припустив тоді, що аварія трапилася через складні погодні умови і особливості рельєфу місцевості.

Ложка дьогтю

Смирнов підкреслює, що в Росії проводиться хибна інформаційна політика з розслідування катастроф. Зокрема, експерт звертає увагу на те, що у всьому світі розслідуванням катастроф займаються винятково незалежні організації. «У Росії ж комісію з розслідування представляють Мінпром і Об'єднання корпорації авіабудівників», тобто ті ж, хто створив цей літак, а отже про об’єктивність не може бути й мови», - пояснює Смирнов. З тієї ж причини ніхто не вірить у те, що з літаком насправді усе добре, вважає експерт.

Заяви чиновників також зробили свій вклад у «антипіар» проекту, додає голова аналітичної служби «Аеропорту» Олег Пантелєєв. «Найболючіший момент, на мій погляд, пов'язаний з підтвердженням заявлених експлуатаційних характеристик. Зараз треба вирішувати питання, пов'язані з підготовкою необхідної кількості технічних спеціалістів і наявністю запчастин».

За словами Смирнова, від початку неправильно були заявлені такі технічні характеристики як витрата керосину та комерційне завантаження. Раніше влада запевняла, що проект буде успішним у разі, якщо 85 відсотків вироблених літаків експлуатуватимуться за кордоном, а 15 відсотків – у Росії. «Поки ми не досягнули цього показника. Якщо такої пропорції не буде – проекту кінець, - переконаний експерт. – Заради тільки 15 відсотків [російського ринку] він існувати не може».

І все ж, підкреслює Смирнов, Sukhoi Superjet-100 ще може принести дивіденди Росії, «потрібно почекати і залучити до роботи над помилками незалежних спеціалістів».