Перемир'я на сході України хитке і багато хто в Німеччині не виключає відновлення військових дій, вважаючи, що нині йдеться лише про перепочинок. Однак зрозуміло, що гаряча фаза російсько-українського конфлікту коли-небудь усе одно закінчиться. У Берліні починають замислюватися над тим, як надалі вибудовувати відносини з Росією.

До початку подій в Україні та анексії Криму офіційний Берлін - принаймні на словах - розглядав Росію як стратегічного партнера Німеччини, робив ставку на її всебічну економічну та громадсько-політичну модернізацію. Тепер на висунутій кілька років тому концепції модернізаційного партнерства та стратегічного співробітництва з Росією тут поставили хрест. Триває пошук нової матриці відносин.

Кремлівська логіка

Такий пошук ускладнюється тим, що в Берліні досі не розуміють, якою є кінцева зовнішньополітична мета Кремля, і не бачать логіки в його діях. Тому керівник програм зі Східної Європи та Центральної Азії Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP) Штефан Майстер вважає, що Євросоюзу варто розділити свої цілі стосовно Росії на етапи.

Короткостроковою повинна стати стабілізація ситуації в Україні, у середньостроковій перспективі необхідно спонукати російське керівництво сісти за стіл переговорів із метою напрацювання правил діалогу з Заходом і тільки потім, на його думку, можна буде взятися за створення нової системи відносин у сфері безпеки, енергетики та економіки, намагаючись при цьому повернути Москву до дотримання норм міжнародного права.

Майстер, однак, розуміє, що можливості ЄС обмежені і інструментів для досягнення таких цілей у нього мало. Річ у тім, пояснює він, що чинне російське керівництво "не діє за економічною логікою", своєрідно оцінює свої втрати та користь, спрямоване на утримання влади, а зовнішньополітичну ізоляцію розглядає як спосіб самозбереження.

Більше того, конфлікт із Заходом, у першу чергу зі США, став, на думку Майстера, для Кремля системотворчим, оскільки він забезпечує легітимацію самого режиму. Відповідно, констатує він, "російське керівництво нині не зацікавлене в суттєвому покращенні відносин із Заходом і пошуку розв'язання конфлікту в Україні".

Не озираючись на Захід

Ситуацію посилює той факт, що, на відміну від колишніх часів, Кремль тепер не зважає на реакцію Заходу, зовнішньополітичні та економічні втрати для нього не важливі. Такої точки зору дотримується уповноважений уряду ФРН зі співпраці з Росією Ґернот Ерлер.

"Ми робимо те, що вважаємо за потрібне, - так він розуміє позицію російського президента, - наприклад, анексуємо Крим, підтримуємо сепаратистів на cході України для того, щоб мати важіль впливу на ухвалення політичних рішень у Києві, а що там говорить Захід, нам усе одно".

Ерлер вважає, що якщо Москва сама не захоче повернутися до більш довірливих і партнерських відносин, то всі ініціативи Заходу в цьому напрямку будуть марними. Що залишається? Варіант відносин, який діяв у часи "холодної війни"? Стратегія взаємного залякування та стримування?

Глава російської Ради з зовнішньої та оборонної політики, головний редактор журналу "Росія в глобальній політиці" Федір Лук'янов альтернативи поки що не бачить. Виступаючи 19 березня в Німецькому товаристві зовнішньої політики (DGAP), він заявив, що й після подолання кризи в Україні відновити колишню ситуацію у відносинах Росії з Заходом неможливо.

Тому Лук'янов запропонував повернутися до давно забутої формули мирного співіснування, яка свого часу була достатньо ефективною формулою відносин між східним і західним блоками. Ще цей принцип називали рівновагою страху, за якого кожна зі сторін сама дбала про власну безпеку. "Сумно, звісно, що у 2015 році нам доводиться реанімувати такий підхід, - заявив він, - але краще так, ніж узагалі ніяк".

Нова "рівновага страху"?

Деякі німецькі аналітики поділяють подібну точку зору. Так, директор приватного наукового-дослідного інституту Manatee Global Advisors із Франкфурта-на-Майні Дастін Дехе вважає демагогією твердження міністра закордонних справ ФРН, що, мовляв, безпеку в Європі можна забезпечити лише з Росією, а не в протистоянні з нею. "Правда полягає в тому, - сказав він у бесіді з кореспондентом DW, - що нам потрібно створювати європейську систему безпеки без Росії".

Ґернот Ерлер, який у 2005-2009 роках обіймав посаду держміністра в МЗС ФРН, вважає реанімацію принципу мирного співіснування не тільки двома кроками назад, але і в принципі неконструктивною в умовах зміни ситуації на світовій арені.

"Адже йдеться не лише про наші двосторонні відносини, - відповів він на запитання DW. - Є багато міжнародних конфліктів - від розвалу держави в Іраку, Лівії та Ємені, виклику, кинутого "Ісламською державою", до ще не вирішеної остаточно проблеми іранської ядерної програми й багатьох гарячих точок в Африці, плюс питання світової енергетики, постачання питної води та харчування, потепління клімату. Без Росії як конструктивного партнера ми не зможемо впоратися з усіма цими проблемами".

З точки зору Ерлера, таке конструктивне партнерство на основі принципу мирного співіснування неможливе, воно обумовлює іншу якість співпраці. Але як цієї якості досягти, він поки що не знає.