Володимир Путін сподівається на діалог, а не на диктат. Так, принаймні, він стверджує. 12 жовтня під час проведення в Москві економічного форуму президент РФ заявив: "З чинною адміністрацією (США. - Ред.) дуже складно вести діалог. Діалогу практично немає. Адміністрація формулює, що їй потрібно, а потім наполягає на тому, щоб це було виконано. Але це - не діалог, а диктат якийсь". Путін помітно нервував, коли це виголошував.

"Російський фактор" у передвиборній боротьбі в США

Та Путіну не доводиться нарікати на брак уваги, яку йому надають під час передвиборної кампанії в США. Він сам навіть критикує обох кандидатів за надмірність негативного "російського фактору", назвавши такий підхід короткозорим. Наприкінці жовтня Путін запитав під час засідання міжнародного дискусійного клубу "Валдай", що відбувалося в Сочі: "Невже хтось серйозно вважає, що Росія може якось вплинути на вибір американського народу? Америка, це, що бананова країна, чи як? Америка - це велика держава".

І саме цю велику державу в Росії дуже не полюбляють. За результатами проведеного "Левадою-Центром" опитування, 80 відсотків респондентів розглядають США як "вкрай агресивні". Хоч тон антиамериканської телепропаганди дещо пом'якшився, все-одно політика США подається як загрозлива. Цікаво й те, що росіяни вважають своїм ворогом державну машину Сполучених Штатів, а не простих американців. Але особливо прихильно в Росії ставляться до одного громадянина США - Дональда Трампа. Згідно з даними одного з опитувань, 38 відсотків росіян притримуються думки, що з точки зору інтересів Росії саме Трамп буде кращим президентом. Лише 9 відсотків віддали б перевагу Гілларі Клінтон.

Трамп дедалі більше віддаляється від Москви

Між тим ексцентричний мільярдер з Техасу, після перших висловлювань симпатії в бік Росії, демонструє дедалі більше незрозумілого ставлення до Москви. Коли під час одного з виступів в штаті Невада Трампа запитали, чому він "любить Путіна", той відповів, що він як не любить російського президента, так і не відчуває до нього ненависті. А ще, загадково додав: "Можливо, ми матимемо добрі відносини. А може матимемо й жахливі. Може бути, що й отримаємо щось посередині".

Так само змінюється й тон риторики у Вашингтоні. Під час телевізійних дебатів між кандидатами в віце-президенти між обома партіями, заступник Трампа Майк Пенс повів мову про "корупційну систему" в Росії. Так само, на його думку, Путін диктує "найпрекраснішій країні на Землі" свою волю. Тож в такий спосіб Пенсе повернув закиди Путіна щодо диктату замість діалогу в його ж бік. Прикладом Пенсе назвав дії Росії в Сирії.

Зміна настроїв у того, на кого Росія покладає стільки надій

Врешті сам Трамп назвав військові операції Москви в Сирії порушенням угоди. Тобто вдався до недвозначних слів. На думку журналіста російського видання "КоммерсантЪ" Сергія Строкана, якщо Путін не дослухається до цих заяв, то Росія знову стане на граблі, як це часто було в історії російсько-американських відносин.

На тлі цього журналіст нагадав, як останнього разу 2008 року під час тодішньої передвиборної боротьби в Москві називали Барака Обаму "другом Росії" та так само покладали великі надії на демократів. Тоді негативним героєм для російського керівництва був республіканець Джон Маккейн, поряд з яким демократ Обама виглядав просто як "світла постать в темному царстві Вашингтона".

А перед Обамою був Джордж Буш-молодший, якому Володимир Путін, за його власними словами, пильно подивився у вічі та "зрозумів його душу". Виникла навіть чоловіча дружба, апофеозом якої стали відвідини Путіном приватного ранчо Буша в Техасі. Та це не зупинило в 2003 році американців від того, щоб направити війська в Ірак, всупереч різкій критиці з боку Росії.

А тепер ось і Трамп. У 600-му сезоні "Сімпсонів" один з головних героїв Гомер Сімпсон йде голосувати на виборах президента США. На виборчій дільниці він уздрів незнайомця, схожого на президента Росії - з оголеним торсом та верхи на коні. Незнайомець голосує за кандидата від республіканців. Прогноз "Путіна" у мультику - 102 відсотки за Трампа. Та чи принесе така підтримка магнатові з Нью-Йорка щось справді добре для Росії? Навряд чи.