За 153-річну історію гірничо-вугільної промисловості шахти стали для Петріли не лише головним джерелом доходів, але й своєрідним символом. Позбавити Петрілу гірничого комплексу, кажуть місцеві, це все одно, що забрати в Бордо виноградники або high-tech центри з Силіконової долини.

Але незабаром мешканцям міста, з якого починалась історія всієї галузі в Румунії, доведеться підлаштовуватися під нові реалії. Єврокомісія вже тривалий час чинить тиск на уряди з тим, щоби вони припинили субсидування збиткових шахт, якою, серед інших є й шахта в Петрілі. Очікується, що цю шахту повністю закриють до 2018-го року, але перші роботи із підготовки до закриття розпочалися вже зараз.

"Стара історія деіндустріалізації"

"Це стара історія деіндустріалізації Європи", - каже режисер з Бухареста Давид Шварц, який нещодавно своєю театральною постановкою "Підземелля" спробував привернути увагу румунів до проблем шахтарів.

Європейський план передбачає перепрофілювання коштів від субсидій на розвиток альтернативних джерел енергії. Наслідком цього може стати те, що 30 тисяч зі 100 тисяч шахтарів в усьому ЄС вже незабаром втратять свої робочі місця, повідомляє AFP.

В Іспанії, незадоволені цими планами шахтарі вийшли на акції протесту. Одначе румунські гірники, схоже, вже змирилися з такими перспективами. Аналітики пояснюють цю пасивність тим, що в минулому румунські шахтарі нерідко ставали заручниками ігор політиків, які, маніпулюючи ними, виводили робітників на різноманітні демонстрації та переслідували при цьому власні кон’юнктурні цілі.

Гірнича промисловість згасала в Петрілі поступово. Подекуди в місті ще можна побачити настінні мозаїки соціалістичних часів - згадка про зоряні часи галузі. 1988-го року в місті мешкало чотири тисячі шахтарів, сьогодні - менше 700. Загалом у регіоні з 50 тисячами гірників у галузі зараз залишилося близько 7600, каже Констянтин Юян, директор місцевої шахти. "1997-го року різкі скорочення призвели до того, що людям забракло грошей. Але вони виявилися до цього неготовими. Продовжували витрачати гроші, відкривали бізнес. Зрештою вони погрузли в боргах, залишившись ні з чим", - розповідає місцева мешканка Єлена Челба.

Туманне майбутнє

Сьогодні рівень безробіття у місті сягає 40 відсотків. Дуже поширеним явищем стали магазини "Секонд-хенду" і не тільки одягу, але й побутового краму й навіть іграшок, адже витрачатися на нові речі можуть собі дозволити не всі. "Я не знаю, чи може бути ще гірше. Але якщо шахту зачинять кращим життя не стане. Багато людей від неї залежить", - каже Челба.

Поки ж десятки місцевих мешканців щодня, наражаючи себе на небезпеку, застрибують на товарні вагони з вугіллям, крадучи його для подальшого перепродажу чи навіть для того, щоби обігріти власну хату.

Один з них - Траян. Він розповів, що змушений красти вугілля, бо не може прожити на пенсію в 200 євро. Його син вже виїхав на заробітки до Німеччини, незабаром поїде і донька. Еміграцію на Захід тут розглядають ледь не який єдиний варіант виживання.

"Деякі родини не можуть оплатити рахунок за газ чи електроенергію. Ми роздаємо їм одяг, аби діти бодай мали в чому піти до школи", - розповів Флорін Попепску, керівник місцевої гуманітарної організації, яка забезпечує дітлахів ще й гарячими обідами та психологічною допомогою. "Ми знаємо, що залишимо цей край через безробіття. Сумно, бо тут мої друзі", - ділиться 15-річний Крістінель.

Деякі мешканці все ж сподіваються на те, що туризм стане для них новою панацеєю від бідності. Поруч - мальовничі Карпати, а ще в місті зберігся будинок, де зростав головний опозиціонер часів Чаушеску Іон Сірбу.

"Зелений" туризм чи гральний бізнес?

Крім того, дехто пропонує скористатися позитивним досвідом бельгійської Валлонії чи північної Франції, де після відмови від вуглевидобування розвинули так званий "індустріальний туризм" - тури колишніми виробничими об’єктами.

Одначе віце-мер Петріли Констянтин Ромаскану виступає проти таких планів і домагається того, щоби шахту просто зрівняли з землею після закриття. Не дослухається він і до принца Уельського Чарльза, який патронував розвиток "зеленого" туризму в Румунії. Ромаскану уявляє собі майбутнє місто по-іншому: казино, готелі та доріжки для перегонів на мотовсюдиходах.