Після повалення режиму Чаушеску 1989 року в Румунії існувало з десяток таємних служб, які стали спадкоємцями жорстокої «Секурітате». Притулок у них знайшла частина з 80 тисяч співробітників цієї спецслужби. Інші прилаштувалися на впливових позиціях у політичних партіях, на керівних урядових посадах чи стали успішними бізнесменами.

Але викриття злочинів «Секурітате» донині просувається в Румунії досить повільно. «Ми перебуваємо у досить абсурдній ситуації. Колишні політичні в’язні отримують сьогодні менш, як 300 євро пенсії на місяць, а ті, хто над ними знущався, заробляють подекуди вдесятеро більше. Це історична нісенітниця, яку ми хочемо виправити», - розповідає Маріус Опреа, 44-річний історик, співробітник «Інституту з дослідження комуністичних злочинів у Румунії».

Позбавити привілеїв

Проект, у якому він зараз працює, займається виявленням колишніх членів «Секурітате», щодо яких в судовому порядку можна довести вчинення злочинів, за які вони через застарілість не можуть бути притягнуті до відповідальності. Співробітники цього проекту працюють заради того, щоб такі люди принаймні втратили права на ласу військову пенсію й опустилися до рівня середніх пенсійних виплат в Румунії.

Маріус Опреа написав багато статей, досліджень і книг про історію «Секурітате». Він був радником президента й уряду Румунії з питань переосмислення комуністичного минулого. І його неодноразово намагалися засадити на лаву підсудних колишні офіцери «Секурітате». За нібито несправедливі обвинувачення. За такі заслуги Маріуса Опреа в Румунії називають «мисливцем на Секурітате».

Цікава спадкоємність

Навіть через два десятиліття після повалення режиму Чаушеску в нього все ще дуже багато роботи. «У більшості румунських установ існує така собі фатальна послідовність. Часто на провідних позиціях бачиш тих самих людей, що й в часи режиму. Але є й інший вид послідовності. Діти прокурорів стають прокурорами, а діти офіцерів «Секурітате» працюють в сучасних румунських спецслужбах. І так далі. Це – велика проблема. Бо всі ці люди належать до такої собі великої родини з тісними зв’язками й сильною ностальгією за комунізмом», - каже Маріус Опреа.

Такий стан речей підтверджують і самі колишні співробітники «Секурітате». Приміром, 76-річний Ґеорґе Раціу. «Передусім ті, хто працював у галузі зовнішньої торгівлі, закордонного шпіонажу, в армії чи просто економічних підрозділах, мають достатньо зв’язків і знайомих, вони створили фірми. Дурні живуть з пенсії, а ті, хто розумніший, ведуть бізнес і горя не мають», - каже Раціу.

«Ті, хто залишився, чотири-п’ять тисяч колишніх офіцерів, обійняли посади у відповідних структурах, фірмах, навіть в уряді. Якщо не особисто, то принаймні через своїх дітей», - розповідає 69-річний Дімітріу Бурлан, який колись керував підрозділом особистої охорони диктатора Чаушеску.

Люстрація і перешкоди правді

Багато колишніх офіцерів «Секурітате» воліли б перешкодити ґрунтовному опрацюванню комуністичного минулого. Тривалий час їм це вдавалося. Недарма ж Румунія була ледь не останньою східноєвропейською країною, що розпочала відкривати архіви комуністичної таємної служби. Відповідна інституція, «Національна рада з вивчення архівів «Секурітате» була створена 1999 року. А відповідні архіви вдалося відкрити аж 2005 року, за прямим указом президента Румунії Траяна Басеску.

Утім, і донині є в Румунії кола, які заважають роботі «Національної ради з вивчення архівів «Секурітате». Адже вона не лише вивчає й надає доступ до старих архівів, але й перевіряє можливу причетність до «Секурітате» депутатів парламенту, урядовців, державних службовців різного рангу. За нинішніми положеннями про люстрацію, такі посади або керівні позиції в прокуратурі чи судах, не можуть обійняти колишні співробітники «Секурітате».

Проблема в тому, що люстрація не спрацьовує. Відтак не дивно, що восени минулого року Конституційний суд Румунії визнав роботу «Національної ради з вивчення архівів «Секурітате» такою, що суперечить Основному закону країни. Її врятувало лише спеціальне рішення уряду й парламенту. Але: „Спроби закрити нашу установу не припиняться. Певні кола й надалі будуть перешкоджати нашим перевіркам. У цьому полягає головна небезпека“, – попереджає Ладіслау Чендеш, керівник «Національної ради з вивчення архівів «Секурітате».

Кено Ферзек, Леся Юрченко

Редактор: Євген Тейзе