Значних порушень під час голосування ані російські, ані закордонні спостерігачі не зафіксували. Але маніпулювання результатом і не мало сенсу. Адже в „Єдиної Росії” на цих виборах серйозної конкуренції попросту не було. Опозиція в країні слабка і центральні засоби масової інформації, контрольовані владою, її воліють взагалі не згадувати. Ті кілька партій, які разом із „єдиноросами” потрапили до парламенту, незалежні оглядачі називають або придворною опозицією (як комуністи) або „політичними плюшевими звірятками”, які не сперечаються із Кремлем. На переконання члена Парламентської асамблеї Ради Європи, екс-міністра юстиції Німеччини Сабіне Лойтгойзер-Шнарренберґер, вибори у Росії не можна назвати демократичними:

„Ми всі були свідками того, як Кремль своїми дикунськими атаками на демонстрантів, арештами опозиційних лідерів, давав зрозуміти, що в цій країні немає місця мирним протестам. Людям, які мають власну точку зору, не дають жодної можливості висловитися. Я переконана, що це дуже шкодить авторитету Росії на міжнародній арені”.

Попри відсутність будь-якої інтриги, до виборів у Росії прикута особлива увага міжнародної спільноти. Не в останню чергу, цьому посприяла сама російська влада яка напередодні голосування почала „закручувати гайки” опозиції. Найбільше запам’ятався епізод із розгоном мирної демонстрації прихильників опозиційного руху „Інша Росія” і арешт її лідерів, зокрема відомого на весь світ шахіста Ґаррі Каспарова. Такі жорсткі дії влади були гостро розкритиковані партнерами на Заході, на шпальтах друкованих видань оглядачі вимагали жорсткої реакції Євросоюзу. Однак депутат Бундестагу, голова парламентського комітету з міжнародних відносин Рупрехт Поленц (фракція ХДС/ХСС) не вірить, що міжнародний тиск на Москву допоможе становленню демократії у Росії, якщо цього не захочуть самі росіяни. Тим не менш, європейці серйозно занепокоєні ситуацією у цій країні, каже Поленц:

„Звісно, такий сусід як Росія – це не надто надійний партнер, оскільки ми не впевнені у стабільності цієї держави. Я хочу наголосити: стабільна держава – це не та, на чолі якої перебуває сильний лідер. Стабільність – це насамперед довіра до державних інституцій як таких. Коли функціонує механізм представництва інтересів різних суспільних верств, коли громадяни можуть мирним шляхом змінити владу, яка їх не влаштовує. Стабільна держава – це правова держава, в якій діє незалежна система судочинства”.

Німецький депутат зазначає, що європейські лідери дуже обережні у своїй критиці на адресу Кремля. Адже ніхто не хоче ставити під загрозу економічну співпрацю та постачання енергоносіїв з Росії. Крім того, за словами Поленца, без участі Росії не можна розв’язати багатьох міжнародних конфліктів:

„Росія, як член Ради безпеки ООН відіграє центральну роль у важливих питаннях міжнародної політики, зокрема у питанні врегулювання кризи на Західних Балканах, визначення статусу Косова. Нам також потрібно разом вести переговори з Іраном щодо його ядерної програми. У цих питаннях ми не можемо без Росії. Тому ми співпрацюватимемо з Росією попри ті авторитарні тенденції, які спостерігаються у Москві”.

Рупрехт Поленц зазначає, що демократична Росія була би більш надійним партнером для Заходу. Адже, зміцнюючи свою владу всередині країни, Володимир Путін стає дедалі менш передбачуваним для європейських партнерів. Німецький політик сподівається, що після нинішніх виборів і після обрання президента наступного року, гостра риторика у Москві поступиться місцем прагматичній співпраці:

„Все залежить від того, як Путін розуміє російські інтереси на міжнародній арені. Чи він дивиться на це питання суто егоїстично, чи все ж таки колись братиме до уваги той факт, що інші партнери на міжнародній арені, такі як Європейський союз, також мають свої інтереси. Чи зможе Путін відійти від уявлення, що Росія виграє лише в тому разі, якщо програють інші країни. Чи вдасться вести з Росією конструктивний діалог? Ось питання, які нас нині хвилюють”, - підсумовує Рупрехт Поленц.