Статистика, яка ілюструє стан безпеки в українській гірничій галузі, вкрай невтішна. За даними Держслужби гірничого нагляду та промбезпеки, у 2014 році на вугільних шахтах України під час виробничого процесу були травмовані понад дві тисячі працівників, з яких 99 загинули. За неповні три місяці 2015 року кількість смертельних жертв шахтарської праці вже сягнула 40.

Стрімко погіршила статистику трагедія на шахті імені Засядька. 4 березня внаслідок вибуху метану тут на загинули 34 гірники - за кількістю жертв ця трагедія є найбільшою за останні сім років.

Інцидент вже намагаються списати на військові дії. Так, Юхим Звягільський, голова орендного підприємства шахти, а де-факто - її власник, народний депутат від Опозиційного блоку, заявив, що до прориву метану у виробку призвели тривалі бойові дії в районі Донецького аеропорту, що розташовано за 2,5 кілометра від шахти. Лідер сепаратистів Олександра Захарченко взагалі називає вибух терористичним актом спланованим київською владою.

Приречені заздалегідь

Обидві версії викликають на обпеченому обличчі 35-річного Олександра ледь помітну сумну посмішку. Вже другий тиждень він перебуває в палаті інтенсивної терапії опікового центру центральної клінічної лікарні Донецька і не приховує, що вибух спричинило порушення правил безпеки. "Система вентиляції у виробці чи то не працювала, чи просто була відключена", - розповідає він, попросивши не називати його прізвища.

Черговий лікар опікового центру, який представився Андрієм, за свою 30-річну кар’єру не вперше стикається з вибухом метану і стверджує, що жодне розслідування так і не виявило винуватців. "Метан у таких глибоких родовищах є завжди, перемішуючись із вугільним пилом він створює суміш, для вибуху якої навіть іскри не потрібно, достатньо нагріву рейок від колеса вагонетки", - розповідає він.

Спеціалісти-маркшейдери мають виявляти накопичення метану у виробках і в разі небезпечних показань датчиків не пускати гірників до забою. "Проте керівництво шахт нерідко ризикує життям людей заради виконання плану, а самі шахтарі - заради зарплатні, яка в нинішніх умовах безробіття в "ДНР" стала єдиною можливістю вижити", - каже один з профспілкових лідерів донецьких гірників Михайло Крилов.

Похмурі перспективи

Війна не тільки змушує шахтарів у "ДНР" частіше ризикувати своїм життям заради заробітку, вона зменшує їхні шанси залишитись неушкодженим. Профспілки констатують: рівень безпеки на донбаських родовищах значно погіршився.

Невизначений статус шахт на сепаратистських територіях фактично залишає їх без інспекційного нагляду, тож питання охорони праці залишаються виключно на совісті керівництва. Директори теж у скрутному становищі - через військові дії на шахти не потрапляє необхідне обладнання. Та навіть ліс для кріплення виробки гірникам доводилось рубати самотужки, розповідає Олександр.

Грошей на охорону праці теж стає дедалі менше. "Дотації з бюджету державні шахти, що лишились в "ДНР" та "ЛНР" не отримують. А заробітку з вугілля, що його реалізують сепаратисти за напівкримінальними схемами, ледь вистачає на заробітну плату шахтарям", - говорить заступник голови Незалежної профспілки гірників України Павло Лисянський.

Про закриття небезпечних виробок на Донбасі говорять давно, зокрема шахту імені Засядька планують закрити після кожного вибуху, яких тут лише за роки незалежності сталося сім. Цього разу про закриття згадав і Олександр Захарченко. Проте вже за кілька днів сепаратисти заявили про намір "націоналізувати" шахту, вугілля з якої потрібне самопроголошеній "республіці" так само, як і українському власнику.