В останні дні року в магазинах завжди людно. Всі гарячково шукають подарунки. Перед багатьма, однак, постає досить складна проблема: що саме подарувати, аби якомога краще виразити своє ставлення до іншої людини.

Не є винятком тут і Бірґіт Ноймюллер, яка вибирає подарунок для свого супутника життя: «Вкрай складно щось знайти, коли обдаровуєш одне одного вже не один рік. Зізнаюся, що з кожним роком робити це стає дедалі складніше».

Таким чином похід крамницями перетворюється на справжнє катування. «Зобов'язання робити подарунки для багатьох є проблемою, хоча, як ми знаємо, це мало б відбуватися добровільно, - каже соціолог з Берлінського вільного університету Фрідріх Рост. - Але на Різдво прийнято робити подарунки, от ми й намагаємося підшукати щось для кожного з нашого найближчого оточення».

Матеріальне – не головне

Фрідріх Рост уже не один рік досліджує традиції дарування і знає, що головним чином ідеться зовсім не про матеріальну сторону справи: «Той, хто дарує, у будь-якому разі прагне зміцнити зв'язок з іншою людиною». За словами науковця, подарунки сприяють розвитку соціальних відносин. І це є типовим для всього світу. Робити подарунки – один з небагатьох справді універсальних феноменів нашої цивілізації.

При цьому традиція різдвяних подарунків існує в Європі та Сполучених Штатах не так вже й довго – лише близько 200 років. Завдяки індустріалізації та зростанню статків люди врешті-решт змогли дозволити собі дарувати щось іншим.

За цей час така традиція обросла й специфічними правилами та ритуалами: той, хто отримує подарунок, повинен, звичайно, йому радіти. Але якраз тут ховається найбільший ризик для того, хто робить презент. «Сприйняття вашого подарунку іншими - це завжди велика проблема - чи сподобається він, чи дивитимуться на нього як на ознаку особливої уваги, чи, може, розгледять у ньому визнання якоїсь провини. Тут нічого не можна сказати наперед, і власне в цьому полягає вся інтрига», - знає Фрідріх Рост. І саме це робить таким складним сам процес пошуку подарунку. «Щороку одне й те саме, - ділиться своїми переживаннями Бірґіт Ноймюллер. – Я думаю, думаю, думаю, що можна було б подарувати. Нічого не знаходжу. Врешті-решт мушу купувати будь-що, оскільки час піджимає».

Різні типи дарувальників

Якщо вірити науковцям, то Бірґіт Ноймюллер належить до хаотичного типу, коли йдеться про пошук подарунків. Для таких людей Різдво завжди настає зненацька, презентами вони обзаводяться в останню хвилину. Інший тип - чутливі люди: вони висувають до себе високі претензії, оскільки хочуть, аби їхній подарунок віддзеркалював їхні відчуття. До типу ігнорантів можна віднести того, хто не робить жодного галасу з дарувального ритуалу. Таким чином ця людина сигналізує, що не має якогось особливого інтересу до іншого. Тип нудних дарувальників не проявляє особливої фантазії: щороку один і той самий подарунок або просто гроші.

І нарешті – задаваки. Такі люди намагаються перевершити усіх; даруючи щоразу дорожчі презенти, вони в першу чергу хочуть зосередити увагу на своїй власній особі. До речі, для таких задавак є цікавий історичний приклад. Варто згадати традицію «потлач» канадських індіанців. Це свято дарування, коли кожен намагається «переплюнути» одне одного за цінністю подарунків. Наслідком такої «щедрості» часто було розорення цілих племен.

Дарування на Різдво теж може перетворитися на складну стратегічну гру. Адже презентами обмінюються, як правило, одночасно. Тобто, ніхто заздалегідь не знає, чи дістане він рівноцінний подарунок. І ще одна небезпека – потрібно рахуватися з тим, що ваш подарунок не сподобається й ви таким чином марно витрачали час, зусилля й гроші на його приготування.

Сам собі - ефективніше, але нецікаво

Якщо керуватися виключно корисністю подарунку та його економічною стороною, тоді кожен мав би собі особисто купувати презенти. Дехто саме так і робить. Але з іншого боку, як наголосив Фрідріх Рост, у крамниці не купити соціальне тепло, яку символізує подарунок, зроблений іншою людиною, так би мовити, по-справжньому, від усього серця, в який інвестовано час, старання й вкладено почуття.

Автор: Катаріна Венцель / Володимир Медяний
Редактор: Євген Тейзе