Для більшості громадян Туреччини 15 липня 2016 року було звичайною п'ятницею. Заходи безпеки, посилені через численні напади у країні, уже не були чимось дуже новим. Тож люди сприйняли новину про блокаду Босфорського мосту в Стамбулі (згодом влада назвала його "Мостом мучеників 15 липня") та прольоти літаків на урядовими будівлями в Анкарі як попереджувальні заходи проти тероризму.

Коли ж прем'єр-міністр Туреччини Біналі Їлдирим незабаром наживо на телебаченні заявив, що почалася спроба державного перевороту, мільйони громадян були заскочені зненацька. Новина стала шоком зокрема для тих, хто не був свідком кривавого перевороту 1980 року, організованого військовими. Цієї ж ночі, 36 років потому, загинуло 248 людей, більше двох тисяч - отримали поранення. Атаки військової авіації пошкодили десятки громадських будівель, у тому числі парламент і офіс президента в Анкарі.

Надзвичайний стан

Проголошення надзвичайного стану стало однією з перших відповідей президента Реджепа Таїпа Ердогана на спробу перевороту. 20 липня 2016 року такий режим запровадили як захід національної безпеки для виявлення та покарання заколотників.

Спочатку його запровадили на три місяці, відтоді подовжували вже тричі. Якщо цього не зроблять учетверте, надзвичайний стан припинить діяти 20 липня 2017 року. Утім, напередодні річниці путчу прем'єр Їлдирим запропонував вкотре подовжити його на три місяці.

Чи не найочевидніший наслідок надзвичайного стану на політичному рівні - використання президентських указів. За такого режиму вони отримують силу законів та не потребують затвердження парламентом. З часу проголошення надзвичайного стану Ердоган випустив 24 таких документи. Опозиційні партії Туреччини критикують ці укази за недемократичність і заявляють, що рішення Ердогана успішно зробили парламент непотрібним.

Хвилі затримань і арештів

Широкомасштабні чистки ж минулого року мали свою ціну. За підозрою у зв'язках з організацією проповідника Мухаммеда Фетхуллаха Гюлена звинуватили більше 169 тисяч осіб. Рух колись соратника, а нині - критика Ердогана, який добровільно виїхав до США, влада Туреччини називає терористичною організацією. Самого Гюлена та його прибічників Анкара звинувачує в організації спроби держперевороту.

За даними міністра юстиції країни Бекіра Боздага, після невдалого путчу заарештовано уже більше 50 тисяч осіб, ще більше восьми тисяч перебувають у розшуку.

Грандіозне закриття

За указами Ердогана закрили тисячі установ. Серед них - університети, приватні школи та гуртожитки, заклади охорони здоров'я, фонди й об'єднання, начебто пов'язані з Гюленом. Приватні школи та гуртожитки при цьому склали до двох третин від усієї кількості закритих закладів. Це не дивно, знаючи, яку увагу приділяв освіті рух Гюлена у своїй тривалій діяльності.

Ба більше - 965 компаній, начебто пов'язаних з Гюленом, перейшли під контроль держави. Ними опікується фонд гарантування вкладів, один з регуляторів банківського сектору країни. За даними цієї установи, сукупні активи цих фірм вартують близько 10 мільярдів євро, тоді як акціонерний капітал у сумі складає 4,5 мільярда євро. Майбутнє понад 46 тисяч їхніх працівників залишається невідомим.

Перепало й держслужбовцям

Тимчасово призупинені повноваження більше 150 тисяч державних службовців. Ще понад 100 тисяч звільнили. Особливо постраждало міністерство освіти - без роботи залишилися близько 33 тисяч вчителів. З поліції звільнили більше 10 тисяч службовців, з армії - понад 7,5 тисяч, з системи правосуддя - майже 3,5 тисячі.

Університети Туреччини стали ще однією центральною ціллю чисток після невдалого путчу. За найсвіжішими даними турецького Союзу держслужбовців Genel-Is, за останній рік звільнили майже 5,3 тисячі викладачів, ще більше ста затримали. Остання хвиля арештів відбувалася цього тижня.

За ґратами - 166 журналістів

Турецький медіапростір, і без того ушкоджений через низку розслідувань і закриттів ЗМІ ще до путчу, зазнав ще тяжчого удару за надзвичайного стану. Незалежна ініціатива щодо моніторингу ЗМІ Platform 24 зазначає, що зараз у Туреччині за ґратами тримають 166 журналістів. До невдалого перевороту у в'язницях перебували 40 журналістів.

Уряд заявляє, що арешти ґрунтуються на зв'язках затриманих із рухом Гюлена чи обвинуваченнях у тероризмі. Професійні організації відкидають подібні твердження. Водночас антитерористичне законодавство Туреччини можна тлумачити дуже широко та використовувати для виправдання чисток.

Зі 160 закритих після проваленого перевороту ЗМІ відновити свою роботу зуміли лише 24 мас-медіа, додають правозахисники Amnesty International. Голову місцевого відділення організації Танера Кіліча на початку липня також затримали - Анкара підозрює і його у зв'язках із рухом Мухаммеда Фетхуллаха Гюлена.