Один з головних спонсорів Партії регіонів Рінат Ахметов рік тому мав всі підстави для оптимізму: його політичний соратник Віктор Янукович став президентом і протягом декількох місяців взяв у свої руки всю повноту влади в країні. Днями Янукович підбивав підсумки свого президентства. Експерти назвали їх більш ніж скромними: реформи даються важко, економічне зростання – мінімальне. Тим часом Рінат Ахметов може похвалитися блискучими успіхами. Якщо вірити оцінкам авторитетного бізнес-видання Forbes, активи українського мільярдера номер один за рік подорожчали з шести до шістнадцяти мільярдів доларів. Такого економічного ривка за якихось дванадцять місяців не зробив жоден сталевий магнат планети. У чому секрет успіху Ахметова? Чи є взаємозв’язок між розвитком бізнес-імперії Ахметова та зміцнінням владної вертикалі Януковича?

Вертикально інтегрована імперія

За оцінками Forbes, вартість ключової в бізнес-імперії Ахметова компанії Метінвест за рік зросла втричі, насамперед завдяки зростанню світових цін на сталь. Ці оцінки є доволі суб’єктивними, оскільки акції Метінвесту не котируються на міжнародних фонових біржах, сказав в інтерв’ю Deutsche Welle експерт Центру економічних досліджень і політичних консультацій Дмитро Науменко. Однак аналітик також вважає рік напрочуд вдалим для найбагатшої людини України, на відміну від інших мільярдерів. «Виробництво сталі і відповідно, експорт, зріс відсотків на 10-12. Галузь поступово відновлюється після кризи, але прибутки поки невисокі. Але Метінвест – виняток. Цій групі вдалося компенсувати втрати на ринку сталі за рахунок зростання прибутковості компаній, які займаються видобутком корисних копалин, насамперед залізних руд. За найскромнішими підрахунками, ціни на залізну руду зросли на 50-60 відсотків», - зауважує Науменко.

Сировинний (майже) монополіст

Метінвест, за словами експерта, контролює близько 80 відсотків ринку залізної руди в Україні, до складу групи входять три найбільших гірничо-збагачувальних комбінати країни. Тобто, у той час як інші «сталеві магнати» України борються за те, щоби зберегти рентабельність в умовах дорожнечі ресурсів, компанії Ахметова мають повний металургійний цикл – власне вугілля, власну руду, виробництво прокату і труб, а також розвинену мережу збуту. Це самодостатня «сталева імперія», якої не мають інші «олігархи», такі як Віктор Пінчук або Ігор Коломойський. Їхні підприємства дуже потерпають від нестачі ресурсів. Вочевидь, саме тому у рейтингу Forbes ці бізнесмени не покращили своїх позицій.

Незайвий «політичний дах»

Чи можна говорити, що збагаченню Ахметова посприяв прихід до влади партії, яку він спонсорує? Експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Ельдар Ґазізулін вважає, що прямого зв’язку немає. «Не можна сказати, що 2010 року ситуація кардинально змінилася для Ахметова завдяки президентству Януковича. Це результат багаторічного процесу побудови імперії», - каже експерт. Головна політична перевага для Ахметова у нинішній ситуації, на думку Ґазізуліна, полягає у тому, що він зі своїми мільярдами може спати більш-менш спокійно. Адже права власності в Україні для «пересічних бізнесменів» практично незахищені, незалежного правосуддя немає, зауважує експерт. А у випадку Ахметова є «підстраховка». Про ключову роль «політичного даху» в Україні говорить і Дмитро Науменко. «Якщо у вас немає політичної протекції, ваш бізнес можуть просто забрати», - констатує він. Без політичної підтримки була би неможливою і консолідація активів, яка зробила Метінвест «самодостатньою сталевою імперією», каже Науменко і додає: цей процес триває вже багато років.

Потрібна модернізація

Дмитро Науменко вважає, що у Ріната Ахметова є всі передумови залишитися у десятці найсильніших світових гравців у сфері металургії. Однак для цього потрібні величезні інвестиції у модернізацію виробництва. Зокрема, Маріупольський металургійний комбінат, який торік придбав Метінвест, вважається найбільш застарілим в Україні. «Головним фактором довгострокової конкурентоздатності металургійного виробництва у майбутньому буде зниження собівартості тонни виплавки сталі. У світі зараз дефіцит сталі і в азійських країнах, на Близькому Сході будуть вводитися в експлуатацію нові виробничі потужності – вже сучасні. Аби конкурувати з ними, українським металургам треба вкладати кошти в оновлення виробництва», - наголошує експерт.

Натомість політичні преференції, зокрема щодо цін на російський газ, мають значно більше значення для хімічної промисловості, де собівартість продукції на 80 відсотків залежить від газу. Таким чином головними «боржниками» Януковича, який виторгував у Росії знижку на газ в обмін на подовження термінів перебування Чорноморського флоту у Криму, є представники саме цієї галузі, зауважує Науменко. Натомість енергопотреби металургів сьогодні лише на шість відсотків покриваються газом. У процесі модернізації вже незабаром всі металургійні підприємства можуть повністю відмовитися від газу, додає експерт.

Автор: Євген Тейзе
Редактор: Володимир Медяний