Це сталося невдовзі після десятої вечора 13 лютого 1945 року. Кілька сотень переважно британських бомбардувальників з'явилися в безхмарному небі над Дрезденом. 15 хвилин знадобилося їм, аби майже вщент зруйнувати місто на Ельбі. Ще за кілька годин відбулася друга атака, яка спричинила всеохоплюючу пожежу, жертвами якої стали понад 20 тисяч людей.

Про військову доцільність руйнації Дрездена історики сперечаються донині. Без сумніву, бомбардування міста завдало удару й націонал-соціалістам Німеччини. Вже за три місяці, як відомо, так званий "третій рейх" підписав беззастережну капітуляцію.

Коли в церквах б'ють у дзвони

У пам'ять про бомбардування Дрездена 13 лютого щороку калатають у дзвони усіх церков міста. Утім, починаючи від 1998 року, день пам'яті затьмарюють заходи, які відтоді влаштовують праворадикали і на яких вони, зокрема, заперечують німецьку провину у розв'язанні війни та Голокост. Те, що починалося з зібрань сотні учасників, поступово перетворилося на масовий феномен. Торік у ході центральними вулицями Дрездена, так званому "марші жалоби", як його називають самі неонацисти, взяли участь до шести з половиною тисяч праворадикалів.

Багато дрезденців та жителі інших міст чинять опір, намагаючись покласти край виступам неонацистів. Так, 2011 року майже 15 тисяч людей взяли участь у людському ланцюгу, а альянс "Дрезден без нацистів" ініціював успішний сидячий страйк проти ходи неонацистів, під час якого, щоправда, не обійшлося без сутичок з поліцією, яка намагалася розігнати демонстрантів. Адже з точки зору земельного уряду сидячий страйк проти офіційно дозволених демонстрацій – порушення правопорядку.

Центральна рада євреїв підтримує сидячі страйки

Як виявилося пізніше, органи безпеки зберегли понад мільйон даних з мобільних телефонів учасників страйку. Відтоді політикам та відомствам закидають криміналізацію противників неонацистів. Генеральний секретар Центральної ради євреїв Німеччини Штефан Крамер називає дії влади "перекручуванням правової ситуації" та "стигматизацією". Він – переконаний прихильник сидячих страйків.  Таку форму протестів підтримує, за даними альянсу "Дрезден без нацистів", і Айман Мацюек (Aiman Mazyek) – голова Центральної ради мусульман

Спільний заклик до протесту склали також троє депутатів Бундестагу турецького походження. Севім Дагделен (Sevim Dağdelen) від Лівих, соціал-демократ Айдан Ецьогуц (Aydan Özoğuz) та депутат від "зелених" Мемет Кіліч (Memet Kılıç) сподіваються, передусім, на активну участь у протестах мігрантів, що живуть у Німеччині. Автобусами та потягами у Дрезден мають приїхати якомога більше людей з Берліна та інших куточків країни.

Спільний заклик християнських церков

До виступів проти  правоекстремізму у спільній заяві закликали і католицькі та протестантські єпископи. Зважаючи на викриття у листопаді минулого року серії вбивств, здійснених терористичним угрупованням "Націонал-соціалістичне підпілля", цього року, переконані автори заяви, "особливо важливо, щоб люди за межами міста дали чіткий і видимий сигнал проти правого терору та людиноненависницького ставлення".

За п’ять днів після протесту в день річниці бомбардування Дрездена, 18 лютого, відбудеться ще одна демонстрація, до якої закликала група з представників політики, церкви та профспілок. Під гаслом "З мужністю, повагою та терпимістю – Дрезден показує своє обличчя" учасники хочуть стати на заваді неонацистам. Чи з'являться вони у цей день, щоправда, поки не відомо. Попередньо заявлені демонстрації офіційно скасували праворадикальні організатори. 

Неонацисти відступили?

Експерти з питань безпеки оцінюють відмову від демонстрацій як ознаку зречення та відсутності єдності всередині неонацистської сцени, яка відступила у захист після викриття серії вбивств восени. Це стосується і правоекстремістської Національно-демократичної партії Німеччини. Нині триває активна дискусія щодо заборони цієї партії, представленої у двох земельних парламентах Німеччини.

Автори: Марсель Фюрстенау / Тетяна Бондаренко
Редактор: Володимир Медяний