«Ми, саарландці, любимо смачно попоїсти», - погоджується Сабіна Йондель й цілком професійно розрізає чималу золоту макрель. У жодній іншій федеральній землі не ставляться до їжі з таким пієтетом, як у Саар. Щільність ресторанів французької кухні тут просто вражає. Устриці, креветки, «Руї» - французький пікантний соус до морепродуктів, вишукане ігристе вино з Ельзасу – все це тут споживають майже щодня.

 

Самозрозуміла двомовність

Дочка Сабіни Йондель Фріда після німецько-французького дитячого садка пішла звичайно ж до німецько-французької початкової школи в Саарбрюкені. Дев‘ятирічна Фріда з насолодою хрумкає «carottes» - морквинкою - й дякує мамі, звичайно ж, на французькій: «Merci, maman». «Таки вже самозрозумілим це в Саарладні не є, - каже Сабіна Йондель. -Дівчинкою я страшенно заздрила моїй подрузі, яка ходили до німецько-французької гімназії в Саарбрюкені. Вона чудово розмовляла французькою й під час наших спільних канікул на атлантичному узбережжі Франції завжди знайомилася з гарними французькими хлопцями. Ще тоді я дала собі слово: своїх дітей я виховаю двомовними!» Її доня Фріда посміхається: «Ну, тепер і ти вже можеш трошки на французькій».

 

Упередження у Саар часто підтверджуються

 

Звичайно, самі жителі Саар часто-густо кокетують своєю наближеністю до Франції, але Сабіна Йондель все ж вважає неприємним перебільшенням, коли жителів її федеральної землі малюють у газетних карикатурах у беретах, типовою ознакою французів, з багетом в одній руці та пляшкою червоного вина в іншій, з французьким «Салю!» на устах замість звичайного «Вітаю!». «Це вже, звичайно, дурня!», - сміється вона, нарізаючи моркву та картоплю. Але близькість та пов‘язаність з Францією для неї дуже важлива.

 

Гордість за німецько-французьку історію

 

Водночас Сабіна Йондель пишається тим, що «la France» невіддільна від її повсякдення. Культурне та мовне різноманіття німецької федеральної землі Саар та прикордонного французького краю Лотарингія є унікальним для Німеччини. Як не кажи, але після Другої світової війни Саар був до 1949-го року французьким протекторатом, потім автономією з власною національною збірною по футболу та власною олімпійською командою. Тільки 1957-го року Саар вступив до Федеративної Республіки Німеччини на правах її десятої федеральної землі.

 

Croissant та Café-au-lait-Bol

«І тому, - каже Сабіна Йондель, - чимало місцевих жителів досі відчувають себе не зовсім німцями, не зовсім французами, а чимось середнім, тобто – жителями землі Саар». Більшості з них навіть важко переїздити та змінювати узвичаєний спосіб життя. Й майже всі, хто змушений жити й працювати деінде, рано чи пізно повертаються до Саар. «Ось такі справи», - промовляє Сабіна Йондель й відсьорбує свою Café au lait - каву з молоком - зі своєї bol - філіжанки. При цьому це щиро французька філіжанка, якнайкраще пристосована до того, щоби умокати в неї круасана. «А головне - це наш саарський спосіб життя, як ми кажемо: «savoir-vivre», - сухо підводить підсумок 41-річна вихователька дитячого садочку. І від такого способу життя вона нізащо не відмовиться. Для Сабіни Йондель вже давно зрозуміло: вона також ніколи не покине Саар.