Ми зустрічаємося о 9-ій ранку у фойє п'ятизіркового готелю Westin Grand в самому центрі Берліна. Тут зупинилася Надія Савченко під час візиту 27-29 березня. Вона спускається широкими сходами готелю. Савченко вдягнена у темно-синю сукню та легке блакитне пальто. М'які килими, що розгорнулися по всій площині готелю, дещо стримують різкість її ходи та заглушують цокіт п'ятисантиметрових підборів. Помічниця Савченко Тетяна Проторченко фотографує народну депутатку України на телефон.

Ранок видався сонячний. Місто прокидається, перед нами найтепліший день березня. На таксі ми їдемо на Потсдамську площу (Potsdamer Platz). Там зустрічаємося із редактором одного із німецьких видань у фойє готелю Grand Hyatt. Перше запитання: "Пані Савченко, навіщо ви їздили в Донецьк?"

"Донецьк - це Україна, моя земля", - відповідає вона. Німецький журналіст цікавиться, чи бачила вона там російських військових. Савченко відповідає: "Так". Вона говорить, що на Донбасі діє російська група під назвою "Купол", котра координує військові дії сепаратистів, яких би вона скоріше називала "колаборантами".

"Але якщо ви кажете, що це війна між Україною та Росією, то треба ж домовлятися з Путіним, а не з Захарченком?" - на обличчі журналіста прочитується подив. Савченко розповідає, що їй вдалося знайти у в'язницях на Донбасі військовополонених, яких у Києві вважали загиблими. На запитання, хто фінансує її подорож до Берліна, Савченко відповідає: "Діаспора".

Під час перекуру депутатка відкриває на телефоні новину про те, що на території самопроголошеної "ДНР" була зіпсована військова техніка своїми ж людьми. Вона задоволено посміхається. "Саме тому теж важливо туди їздити. Це підтримує людей, - каже вона. - Я ж не тільки з Захарченком там розмовляю".

Фотосесія біля Берлінського муру

Наступний пункт програми - фотосесія біля залишків Берлінського муру на Потсдамській площі. Фотограф просить Савченко попозувати біля бетонного уламку з великим пацифістським зображенням. Наче за іронією долі на ньому видніється напис "ПТН-ПНХ". Один з літніх перехожих питає, звідки ця пані: "З України? Такої не знаю, знаю Радянский Союз!"

Чоловік сміється з власного жарту. Потім розповідає Савченко, показуючи пальцем на лінію розмежування, що там, де вона стоїть, був Східний Берлін, а де він - Західний. "То я краще на іншому боці постою", - каже Савченко і вмить перетинає колишній кордон. 

Згодом ми п'ємо каву у кафе Brechts на березі річки Шпрее. На вулиці +20. Савченко палить цигарки одну за одною, розпитує про Бертольта Брехта та зізнається, що втомилася від політики: "Я літати хочу".

Зустріч у німецькому Бундестазі

У німецькому парламенті українська депутатка зустрічається з Крістіаном Гірте (Christian Hirte), 40-річним політиком від Християнсько-демократичного союзу. Гірте є членом німецько-української та німецько-російської парламентських груп Бундестагу. Савченко хоче обговорити з ним декілька пунктів.

Україні, на її думку, не треба вступати в НАТО. Вона запевняє, що грошова допомога, яку ЄС надає Україні, виводиться в офшорні зони, тому ЄС потрібно скликати спеціальну комісію, яка б займалася контролем банківських переказів. Українська політична еліта розкрадає Україну, а президент Петро Порошенко "заробляє на війні", каже Савченко.

На її думку, Україні потрібні дострокові президентські вибори, "результатом яких був би вибір чесного кандидата". Гірте зауважує, що Європа не може вплинути на те, щоб в Україні до влади прийшов "чесний кандидат". Савченко погоджується: "Не може, але може покарати нечесних". Гірте щось записує у свій нотатник.

Мінськ та військовополонені

"Після цього президент розпустив би парламент та встановив би тимчасову військову адміністрацію", - продовжує Савченко. "Чому військову? - вона сама ставить це запитання, наче зчитуючи його з погляду німецького депутата. - Тому що в країні війна".

Росію ж Європі треба просто перехитрити, продовжує Савченко. Гірте не стримує здивованої посмішки. Він каже, що не думає, що якщо Європа намагатиметься перехитрити Росією, то матиме успіх. Тим паче, що росіяни це вміють набагато краще. "О, ви так добре знаєте росіян", - каже Савченко і посміхається у відповідь.

Останнім пунктом розмови стає обмін військовополоненими. Савченко просить Німеччину вплинути на Путіна або Порошенка, щоб хтось із них віддав полонених першим. Тоді другий був би зобов'язаний це також зробити. Савченко впевнена: „Цей гуманітарний аспект - єдиний у Мінських домовленостях, який ще можна втілити".

Питання смертної кари

Знову на вулиці. Савченко та Проторченко дістають цигарки та занурються у свої телефони. "Тепер ЗМІ причепилися до мого висловлювання про смертну кару", - знервовано каже Савченко. "Ну, ти ж це сказала", - спокійно коментує Проторченко. Йдеться про нещодавнє інтерв'ю українському телеканалу, у якому народна депутатка висловила думку, що країні буде потрібна смертна кара "на певний час", "щоб привчити людей жити в рамках закону".

Після обіду Савченко прямує до Фонду Курта Кербера (Körber-Stiftung), який у різних аспектах опікується громадянськими свободами. Теми розмови повторюються: НАТО, Порошенко, Мінські домовленості. Під кінець розмови одна з представниць Фонду запитує, чи багато Савченко критикують в Україні. "Так. Я небезпечна, тому мене весь час намагаються дискредитувати. Я нещодавно розповідала, що корупціонерів у Китаї страчують, так тепер усі пишуть, що я цього хочу для України. Не хочу, хоча це й правда дієвий метод", - пояснює вона.

Над обличчями співрозмовниць нависає густа тінь. "Жартую", - додає Савченко, і тінь знову поступається офіційним сонячним посмішкам. Представниці Фонду Курта Кербера, за якими з вікна видніються Бранденбурзькі ворота, полегшено зітхають.