Лідер української опозиційної партії "Самопоміч" Андрій Садовий перебуває на посаді міського голови Львова з 2006 року. На парламентських виборах 2014 року "Самопоміч" набрала близько 11 відсотків голосів. У 2016 році у Львові розгорівся сміттєвий скандал, який, на думку, низки експертів, призвів до зменшення популярності політика. У нинішній розмові з журналісткою Deutsche Welle Жанною Нємцовою Садовий поділився своїм баченням політичної ситуації в Україні.

Жанна Нємцова: 10 вересня у Львові несподівано опинився "апатрид номер один" - Міхеіл Саакашвілі. Його прихильники прорвали кордон. Ви його особисто зустрічали. Чи означає це, що Ви солідарні або схвалюєте ті методи, за допомогою яких Саакашвілі повернувся до України?

Андрій Садовий: Якщо говорити про Саакашвілі, я його знаю ще з тих часів, коли він працював президентом Грузії. І ми домовилися, що коли він повернеться в Україну, то заїде до Львова і ми з ним зустрінемося. Він, у моєму розумінні, громадянин України, тому що він отримав український паспорт. І громадянство у нього забрали. Вночі. Таємно. Що в моєму розумінні - абсурд.

Чи є Саакашвілі Вашим політичним союзником?

Він - громадянин моєї країни. Він намагається створити партію, і це дуже складно. Мені важко собі уявити, якщо б я, наприклад, поїхав у Голландію чи Польщу і почав створювати там партію. Це, в принципі, як на мене, неможливо, але він має настільки багато енергії, що, мені здається, Україна повинна використати його енергію для розвитку країни.

Як ви вважаєте, чи можливо в Україні впоратися з корупцією, зважаючи на величезний політичний вплив олігархів, які контролюють багато телеканалів? 

По-перше, треба обов'язково ухвалити закон про антикорупційний суд. Тому що ті суди, які сьогодні є, не зможуть реально покарати корупціонерів. Те, що ми бачимо сьогодні, - це ловля риби в стилі Discovery. Зловили злочинця - генпрокурор (Юрій, - Ред.) Луценко показав по всіх телеканалах. Завтра тихо його відпускають, вже нікому про це не говорять. Так? І друга річ: обов'язково потрібен новий закон про вибори. Це обіцяв Порошенко, коли йшов на вибори: відкриті списки, пропорційна система, а зараз олігархи просто купують округи. Якщо це не змінити, вони просто скуплять всю країну, тому що є олігархи, а є менші феодали. Але це не можна зробити за один день. Тому що українці не мають досвіду побудови країни.

Але є політичне керівництво, політичний лідер країни - це Петро Порошенко, який не зміг радикально знизити рівень корупції.

Розумієте, він продукт цієї системи. І у нього є велике бажання контролювати все. Ось пам'ятаю, розмовляв з одним президентом нашої країни, не буду називати його ім'я. Я кажу: "А от скажіть, хто у вашому розумінні Порошенко?" "Дуже просто: він - президент, він - прем'єр, він - міністр оборони, міністр закордонних справ. Він - усе..."

Тобто Порошенко і Путін - це майже одне і те ж?

Путін для багатьох лідерів - ніби зразок, але не всі про це кажуть. Така правда. Багато хто хоче мати монопольну владу. Але це страшно для країни, адже тоді країна скочується вниз.

Наприкінці 2013 року в розпал Євромайдану Ви дали інтерв'ю російському журналу "Русский репортер". У ньому Ви називали Володимира Путіна сильним керівником, який інколи робить те, що не подобається Україні, але для своєї країни він робить усе цілком непогано. Чи можете назвати основні досягнення Путіна як президента Росії?

Я думав про той період, коли він, мабуть, починав працювати президентом, і в Росії була дуже складна ситуація. І ось ці перші його кроки, як на мене, були дуже своєчасними для Росії. Потім пішла і маніпуляція, і монополізація. І на сьогодні демократія і Росія - це розташовані по різні боки речі. На сьогодні позиція дуже жорстка: Росія - країна-агресор, а Путін - її президент, який окупував нашу територію. Але Росія була, є і буде нашим сусідом. У нас тисячі кілометрів кордону. Тому я дуже хотів би, щоб Росія мала можливість демократично обирати своє керівництво, і Україна завжди буде співпрацювати з тим керівництвом, яке буде обране демократичним шляхом. 

Ваш будинок двічі обстрілювали з протитанкового гранатомету в 2014 році у розпал війни між Україною та Росією. Чи розумієте Ви мотиви та чи є вже результати розслідування?

На сьогодні - так. Уперше стріляли до парламентських виборів, коли переконували, що не треба створювати партію та йти в парламент, а вдруге - вже після виборів. Слідство ще триває. Я чітко сказав Порошенку, кого з генералів, які сьогодні перебувають у строю, підозрюю в організації усіх цих речей. Це на сто відсотків політика. Тому що їм не подобається те, що я  говорю, що я думаю, що я роблю і що вважаю за потрібне робити. Політика України на 99 відсотків - олігархія.

У 2016-2017 роках у Львові розгорілася сміттєва криза. Ви на посаді мера більше 10 років. Чому не можна було вирішити питання, побудувавши сміттєпереробний завод, щоб керівництво країни постійно не било вас по цьому болючому місцю?

По-перше, всі живі, і це найголовніше. По-друге, є економіка. Якщо тонна утилізації сміття в Україні коштувала 2,5 євро, а в Європі приблизно від 45 до 150 євро, то немає економіки. Це не було для мене пріоритетом. Коли я починав працювати мером, вода в місті була чотири години вранці, чотири - увечері. Були жахливі дороги, транспорт, були тисячі проблем. Сьогодні ми будемо першим містом в Україні, яке збудує сучасний сміттєпереробний завод. 

Чи є у Вас якійсь подальші політичні амбіції як у мера з таким великим стажем?

Так, звісно. Моя політична амбіція - збудувати сильну ідеологічну партію. Тому що немає прикладів, щоб можна було збудувати країну, не збудувавши партію. Моя амбіція - успішна країна.