Фотовиставка «Fashion Food» - «Їжа як мода» нині проходить в берлінському Музеї комунікацій. Моделі на фото вигадливо прикрашені та задрапіровані в дещо, що згідно з описом є харчовими продуктами, які використовують на кухні. Крім продуктів харчування, на моделях нічого немає.

Понад п'ятдесят великоформатних гламурних фотографій випромінюють екстравагантний шик. Ярмарок марнославства виходить на новий рівень витонченої претензійності. Одяг та прикраси виникли без участі модельєра. Приготуванням продуктів і декоруванням дівчат займався Роланд Третл - шеф-кухар зальцбурзького ресторану високої кухні «Ikarus». Він - заслужений майстер своєї справи, володар призу Німецької академії кулінарного мистецтва.

Патьоки шоколаду та клешні краба

Якщо не знати заздалегідь, що це вибагливе вбрання зроблене з продуктів харчування, то здогадатися про це з фотографій в більшості випадків було б неможливо. Впізнати можна хіба що патьоки шоколаду на оголеній шкірі темношкірих моделей, а також клешні крабів або щупальця восьминога. Кожна фотографія має опис, з чого зроблено представлене на ній декоративне оздоблення. Те, що на перший погляд здається щільною тканиною, фетром або тонко виробленою шкірою, як правило, виявляється тонко розкачаним тістом - білим, сірим або навіть чорним.

Широко вживаними є також найтонші жирові сітки-плівки тваринного походження. У кулінарії в них загортають рулети, лівер. Ці білі напівпрозорі плівки схожі на мереживо з ірраціональним візерунком. Запідозрити в такій вишуканій тканині, що розвівається, як крила метелика, жирову плівку свині аж ніяк не можливо.

Голову моделі прикрашають, як виявляється, скелетики форелі і тонкі спагеті. Виглядає ж оздоблення голови, як чудернацький ювелірний виріб з бронзи. Чорні спагеті, що обвивають оголену руку, справляють враження шкіряного браслета. Намисто з перепелиних яєць виглядає так, наче воно зроблено з каменів. Навіть борошно, що рясно покриває деяких дівчат, на борошно не схоже, а здається театральної пудрою.

Сяйво та блиск

Фотографії справляють враження оброблених на комп'ютері, що, власне, не дивно: всі фотографії для глянцевих журналів доводять до ладу у фотошопі. Схоже, що особливих зусиль автори доклали до того, щоб позбавити матеріали їхньої матеріальності, зробити вироблений ефект максимально дизайнерським на вигляд. Адже в умовах звичайної кухні цибуля, морква і тісто не можуть так блищати і сяяти.

Фотографії Третла і Кірхберґера приховують походження своїх складових елементів. Тут спадає на думку знамените порівняння китайської та японської кухні. В японській кухні рис повинен виглядати, як рис, квасоля - як квасоля, риба - як риба. І смак у них повинен бути характерний саме для цього продукту. А от згідно з одним з основних принципів китайської кухні, назва страви, її зовнішній вигляд, консистенція та смак повинні збивати з пантелику. Китайський кухар повинен уміти приготувати курку так, щоб про курку ніхто не здогадався, а подумали, що це риба або щось овочеве. Такою ж властивістю володіють і фотографії, виставлені в Музеї комунікацій. У цих фотографіях позначається, так би мовити, ідеологія китайської кулінарної школи.

Нічого не викидати

Роланд Третл каже, що цей проект має італійське коріння. Австрійський кухар бачив у міланському магазині Dolce & Gabbana альбоми, в яких мода комбінувалася з футболом або театром. Він задумався: а чому б не скомбінувати моду з їжею? Для Італії це був би цілком природний хід. Фотограф Гельґе Кірхберґер, в свою чергу, роздумував, що він може послати на конкурс, що проходив під гаслом «Все, що може бути модою» («Alles was Mode ausmacht»). Він шукав ідеї, як можна було б зробити фотографії моди, не використовуючи одяг, взуття, звичні аксесуари.

Третл і Кірхберґер цілком допускають, що когось їхні фотографії можуть обурити, а у когось викличуть навіть огиду: вегетаріанцям, швидше за все, буде неприємно бачити карпаччо із сирої яловичини, що огортає голу шкіру. Як би там не було, кухар і фотограф вважають, що результат виглядає красиво, а сутність моди - саме в зовнішньому вигляді. Мода часто виявляється не тим, чим вона здається.

Цікаво і те, що майже всі застосовані продукти після зйомок було вжито в їжу, нічого викинуто не було. Третл каже, що можна було б покрити модель чорною ікрою, але в такому випадку ікру довелося б потім викинути: вона не перенесла б контакту з теплим тілом. Тому за ікру навіть і не бралися. Але це - один з небагатьох винятків.

Автор: Андрій Горохов / Альона Павленко
Редактор: Тетяна Бондаренко