Консервативна паризька газета „Figaro“ пише:

«Справді, мачизм залишається реальністю нашого суспільства, правда також і в тому, що ті, хто мають владу, подекуди мають і відчуття безкарності. Але тепер критика адресована американському правосуддю. Воно вже затавроване через принизливе поводження з людьми, тепер можна відчувати обурення або навіть огиду. Як можна людину на підставі єдиного непевного твердження віддавати на осуд публіки? Наслідки такої юстиції – брутальні», - підбиває підсумки видання.

"Mitteldeutsche Zeitung" розмістила емоційний коментар:

«Деякі реакції французів видаються зовсім божевільними. У наших сусідів більшає голосів за те, щоб знову розглядати кандидатуру Строс-Кана на посаду президента. Країна справді хоче, щоб до керма прийшов чоловік, який, виходячи з душу, має швидкий секс із покоївкою, а потім стверджує, що ніколи її не бачив, і лише перед загрозою оприлюднення результатів ДНК-експертизи раптово дозволяє говорити про секс за обопільною згодою. Невже у всій Соціалістичній партії Франції немає альтернативи цьому чоловікові?" - запитує видання.

"Neue Osnabrücker Zeitung" зауважує:

«Звинувачення у зґвалтуванні не має призводити до передчасних висновків. Саме цей злочин, як жоден інший, незалежно від юридичного боку справи, тягне за собою моральний осуд, що може зруйнувати життя, навіть якщо згодом буде доведено невинуватість. Саме тому таке звинувачення є засобом знищення репутації. Навмисно компрометувати когось через сексуальне зваблення або робити залежним від шантажу належить до традиційного аспекту брудних справ. Симуляція зґвалтування – це найвищий ступінь цього. Особливо трагічно це для всіх жінок, які справді є жертвами сексуального насильства. Кожне фальшиве звинувачення шкодить довірі до них»,- резюмує газета.

У коментарі "Frankfurter Allgemeine Zeitung" наголошується:

«Строс-Кан незадовго до секс-скандалу у Нью-Йорку, тоді ще фаворит партійного змагання соціалістів за те, чию кандидатуру висувати в президенти, припускав, що йому можуть поставити пастку. У цьому контексті він сам назвав своєю слабкістю потяг до жінок. Тож, події у Нью-Йорку знову дали поштовх спекуляціям про можливу змову проти найбільш перспективного потенційного конкурента президента Саркозі. Хоча доказів і немає, але підслухана телефонна розмова про фінансові вигоди з цієї справи дають підстави для нових підозр».

«Дівчинка для всього» – статтю під таким заголовком розмістило видання "Stern":

«Він – політичний тяжковаговик. Вона – емігрантка з гвінейського села. У нього були найкращі шанси стати президентом Франції, вона не вміє читати і писати. Немає жодних свідків або відеоматеріалів. Сліди сперми не можуть засвідчити, чи був факт насильства. Залишається лише два твердження – одне проти іншого. Тож, вирішальним тут є ступінь довіри до учасників",- пише видання, оповідаючи історію життя фігурантки гучного скандалу і додаючи, що у культурному середовищі мусульман, з якого походить 32-річна жінка, зґвалтування вважається ганьбою.

"Westdeutsche Allgemeine Zeitung" підбиває підсумки:

«Президент Саркозі у будь-якому разі має підстави для занепокоєння. Французькі соціалісти радіють. Французькі феміністки мовчать. Вільне поводження з жінками – аж до власницького – там не є проблемою. Як видається, це не може бути перепоною для кар'єри, як сподівалися місцеві консерватори. Він може бути вдячний своїй дружині, котра, як видається, незворушно сприймає те, що її чоловік шукає самоствердження через секс з іншими представницями жіночої статі. Звісно, тепер настав час для прихильників теорії змови. Була справа Строс-Кана державною аферою? Розігрувалася вона лише у Франції чи між Францією та США? І хто грає головну роль у трилері, замішаному на сексі та владі, що вийде у кінопрокат за два роки?».

Огляд преси підготувала Наталя Неділько

Редактор: Захар Бутирський