Після запуску ракети у напрямку Ер-Ріяду відносини між здебільшого сунітською Саудівською Аравією та переважно шиїтським Іраном, схоже, надалі погіршуються. Саудівський кронпринц Мохаммед бін Салман закидає Тегерану те, що той стоїть за ракетною атакою єменських повстанців-хуситів. Він заявляє про "акт війни", тоді як Іран навпаки - про "абсурдні заяви". За його словами, інсинуації є "фальшивими, деструктивними, безвідповідальними і, передусім, провокативними". Риторика обох держав поляризує, але вона не є причиною конфлікту між двома мусульманськими країнами. Набагато більше напружені відносини між Ер-Ріядом та Тегераном пов'язані із боротьбою за вплив, як у Сирії, Іраку, Ємені, Бахрейні, Лівані, так і у власній країні.

Сунітська Саудівська Аравія та шиїтський Іран вже тривалий час змагаються за домінування на Близькому Сході. Іран намагається чинити вплив через бойовиків у Лівані, Сирії та Іраку. Саудівська Аравія ж навпаки підтримує сунітські угрупування. Політика щодо Ірану загострилася за правління молодого кронпринца Мохаммеда.

При цьому Ер-Ріяд та Тегеран у 1960-х роках уже якось намагалися, за підтримки США, покращити свої відносини. Король Саудівської Аравії Фейсал та іракський шах Мохаммед Реза Пахлаві обмінялися на знак взаємної пошани державними візитами. Однак напруження все одно завжди було відчутним. У низці листів наприкінці 1960-х років шах, за словами короля Фейсала, закликав реформувати Саудівську Аравію у дусі західних культурних цінностей і писав: "Будь ласка, мій брате, модернізуйте! Відкрийте Вашу країну! Запровадьте змішані школи для хлопців і дівчат! Дозвольте жінкам носити міні-спідниці, дозвольте дискотеки! Інакше я не можу гарантувати, що Ви залишитесь на своєму троні".

Корль Фейсал писав у відповідь на це: "Ваша Величносте, я ціную Вашу пораду. Чи можу я Вам нагадати про те, що Ви не шах Франції. Ви не в Єлисейському палаці, Ви в Ірані. До 90 відсотків Вашого населення - мусульмани. Будь ласка, не забувайте цього".

Напруження між обома країнами посилилося, коли президент США Річард Ніксон у 1970-х роках зі своєю "двоопорною стратегією" проводив політику, яка пропонувала режиму шаха матеріальну підтримку і, водночас, зберігала його стратегічні відносини з Ер-Ріядом.

Революційний поворот

Революція 1979 року в Ірані під проводом аятоли Хомейні призвела до повалення влади шаха та докорінно змінила відносини між у майбутньому провідною шиїтською ісламською республікою та сунітським королівством Саудівська Аравія. Для останньої ісламська революція була спробою усунути її від домінування у регіоні, особливо після того, як Тегеран спробував експортувати свою революцію в інші країни Перської затоки. Упродовж Ірано-іракської війни 1980-1988 років Саудівська Аравія разом із США підтримували режим Саддама Хусейна в Іраку і навіть підштовхували інші країни Перської затоки до підтримки Багдада.

Після сутички між шиїтськими іранськими паломниками та саудівськими силами безпеки 1987-го року в Мецці, під час якої загинули понад 400 людей, Хомейні засудив керівництво Саудівської Аравії як "підлих і безбожних ваххабітів". Цей випадок спричинив протести у Тегерані, які призвели до обшуків посольства Саудівської Аравії. Ер-Ріяд розірвав дипломатичні відносини з Тегераном. Після закінчення Ірано-іракської війни обидві країни почали обережне зближення. Воно досягло піку упродовж наступного десятиліття під час офіційного візиту колишнього іранського президента Мохаммада Хатамі до Ер-Ріяду в 1999 році.

Іранська угода змінює все

Після ісламської революції Захід почав дедалі більше розглядати Іран як потенційну загрозу для регіональної та глобальної безпеки, особливо через його амбіції щодо атомної енергії. Тривале напруження призвело до ухвалення у 2006 році резолюції Ради Безпеки ООН, у якій Іран засудили за те, що він ухилявся від термінового припинення своєї програми зі збагачення урану. З іншого боку, Саудівська Аравія упродовж 2000-х років і надалі насолоджувалася значною підтримкою з боку США і залишалася гарантом інтересів ООН у регіоні.

Атомна угода 2015 року, яка забороняє Ірану володіти ядерною зброєю в обмін на послаблення економічних санкцій, стала поворотним моментом. Для Саудівської Аравії угода стала загрозою: вона загрожувала підірвати її регіональне лідерство, адже міжнародна громадськість вбачала тепер в Ірані можливість для ведення бізнесу та нове джерело нафти.

Перед та безпосередньо після підписання атомної угоди Саудівська Аравія розпочала кілька операцій, які загрожували іранським інтересам у цілому регіоні. У Ємені Ер-ріяд і надалі проводить війну проти підтримуваних Іраном повстанців, а в Сирії він підтримує антурядові ісламістські угрупування. Страта кількох членів саудівської шиїтської громади в січні 2016 року, серед яких авторитетний проповідник Німр ан-Німр, призвела до насильницьких демонстрацій у Тегерані, під час якої активісти підпалили саудівське посольство. Ер-Ріяд відреагував на це розривом усіх зв'язків з Іраном. Це стало початком нового "льодовикового періоду".