Переговори в Донецьку з пошуку шляхів врегулювання кризи на Сході України відбулися за зачиненими дверима у понеділок, 23 червня у будівлі обласної держадміністрації, яка нині перебуває під контролем сепаратистів. Все готувалося в атмосфері таємності – ані час, ані місце зустрічі до останнього моменту не були відомі навіть місцевим журналістам. Найбільше запитань викликають учасники зустрічі. За даними, оприлюдненими прес-службою президента України, у трьохсторонніх посередницьких переговорах взяли участь спеціальна представнця голови ОБСЄ Хайді Тальявіні, посол Російської Федерації Михайло Зурабов та другий президент України Леонід Кучма.

Одинадцять друзів Путіна

На зустрічі також були керівники так званих "народних республік" - " ДНР" та "ЛНР" та колишній нардеп Олег Царьов, який сам себе призначив головою так званої "республіки Новоросія". Чимало питань у експертів викликає і участь в цих переговорах кума Путіна - Віктора Медведчука. "Звичайно, що потрібно проводити переговори з людьми, які можуть представляти волю і бажання Донбасу. Але, напевно, це мають бути інші люди, ніж проросійський Медведчук і тим більше Царьов, проти якого Генеральна прокуратура вже веде справу", - каже DW експерт з політико - правових програм центру Разумкова Віктор Замятін.

Інакше розцінює значення переговорів директор інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов. Він вважає, що саме такі ключові фігури як Кучма, Медведчук та Зурабов надають ваги цій зустрічі. "Якщо переглянути біографію президента, то він добре знайомий з цими людьми, знає їхні можливості і може на них покладатися. А з появою Кучми в переговорах з’являється більше впевненості, що криза на сході може завершитися компромісом і миром", - зауважує Карасьов. Він зазначив, що головна мета зустрічі – дати представнику "ДНР" - Олександру Бородаю та Валерію Болотову від "ЛНР" зрозуміти, що в них є вибір: або мир та інтеграція в політичну систему України через участь в дострокових місцевих виборах, або вони будуть знищені, зазначив політолог.

Напади на проукраїнських активістів тривають

"Як пересічний громадянин жодних покращень після припинення АТО я не побачив", - каже в коментарі DW активіст луганської громадської організації "Права справа" Дмитро Снєгирьов. З одного боку в Луганську немає активної фази АТО і наступило певне затишшя. Але з іншого боку перемир’я використовується сепаратистами для нападів на українські блок пости, продовжується озброєння сепаратистів важкою технікою.

Крім того, за словами Снєгирьова, розгорнуте полювання на українських активістів. "Це вже, фактично, етнічні чистки на теренах Луганської та Донецької областях. Саме зараз ми маємо такий сплеск захоплень проукраїнських активістів, волонтерів, українських військовослужбовців, якого не було за весь час проведення антитерористичної операції".Тим більше, що і самі так звані "лідери" сепаратистів чітко заявляють, що не мають намірів складати зброю, каже активіст.

Політичні переваги мирного плану

Але з іншого боку, з політичної точки зору мирний план Президента - це дуже позитивний хід, каже Снєгирьов. Тобто Україна показала свою добру волю і набула політичної ваги і симпатій світової спільноти. Якщо б світова спільнота мала б більший вплив на Росію, от тоді мирний план, беззаперечно, спрацював би, вважає Снєгирьов. На думку донецького соціолога Генадія Коржова, чітке дотримання мирного плану може переломити настрої на сході України. Оскільки на одній стороні - мародерство, пограбування та інші злочини ДНРівців. А на іншій - виважена політика українського уряду. Водночас експерти зауважують, що лояльність мешканців Донбасу буде важко відразу повернути в бік нової української влади. До того ж і місцеві політики із Партії регіонів не здатні контролювати ситуацію, виявили свою повну неспроможність і втратили вплив. За таких умов голова держави розуміє, що лідери так званих самопроголошених республік могли б зіграти роль "буферу". Задля збереження єдності України переговори з ними теж потрібно вести, подобається це комусь чи ні", - зазначає експерт.