Королева Великобританії Єлизавета ІІ вирішила не запрошувати президентів та прем'єрів країн НАТО на звану вечерю, тому найурочистішим моментом, який королівська родина підготувала до 70-річчя альянсу, стало прийняття у Букінгемському палаці. Після цього слідувало ще одне - на Даунінг-стріт. У підсумку британські господарі саміту запропонували головам країн-членів НАТО лише декілька напоїв.

Прем'єр Великобританії Борис Джонсон також не поспішав проводити весь вечір із своїми гостями, особливо - із Дональдом Трампом. Чи це просто страх отримати свіжу фотографію разом із американським президентом у розпал виборчої кампанії? Навіть акція протесту проти приїзду Трампа, яка влітку зібрала сотні тисяч учасників, цього разу була досить блідою. Таке враження, що від глави Білого дому певним чином втомилися.

Парадоксальне втручання

Найбільше уваги у перший день саміту НАТО привернули до себе зауваження Трампа на адресу французького президента Еммануеля Макрона. Мовляв, він був "поганим і позбавленим поваги", коли говорив про "клінічну смерть" НАТО, в той час як Франція потребує альянсу більше за інших. Чому саме, американський президент так і не пояснив.

Ці слова стали приводом для насмішок, адже саме Трамп називав НАТО "застарілим" та, за даними New York Times, розмірковував про вихід з альянсу. Деякі спостерігачі назвали слова Макрона про клінічну смерть так званим "парадоксальним втручанням" - психологічним прийомом для того, аби зробити з Трампа палкого прихильника НАТО. У педагогіці цей прийом застосовують до маленьких дітей, яким пропонується зробити щось протилежне справжнім бажанням батьків, аби дитя на знак протесту несвідомо виконало справжню батьківську волю.

На спільній пресконференції Трамп не наважився ще раз сказати свої зневажливі слова на адресу французького президента та його країни в обличчя останнього. Але Макрон знайшов елегантний спосіб відплатити йому, хоч і дещо елегантніше. Коли Трамп пожартував, чи не хоче французький президент отримати собі декількох бійців "Ісламської держави" (ІД), мовляв - він міг би собі вибрати будь-кого, Макрон лише стримано сказав: "Давайте залишатися серйозними".

Щодо турецького президента та його одностронньої політики у сирійському прикордонні, Макрон нагадав, що військова операція проти курдів відбулася одразу після не узгодженого із НАТО відходом американських військ з цього регіону. Хоча головною метою має бути боротьба проти "Ісламської держави" до переможного кінця, зазначив президент Франції, чітко показавши таким чином, як він ставиться до політики "друзів" у Вашингтоні та Анкарі.

Окрім того, Макрон нагадав, що турки довго співпрацювали із прихильниками ІД. І, мовляв, взагалі, як це можливо, що Туреччина купує російські ракетні системи С-400, коли у НАТО працює правило не купувати зброю у країн за межами альянсу. Це Ердоган мусить ще пояснити, додав французький президент, якого до глибини душі розлютили ремарки глави Туреччини щодо його слів про "клінічну смерть" НАТО.

Знов згадуючи Трампа, французький президент наполіг на тому, що очільник Білого дому не має говорити лише про гроші, коли мова заходить про альянс. Хоча Трамп не міг полишити цієї теми і в Лондоні, й продовжив скаржитися на країни-"порушниці", які не виконують вимоги витрачати на оборону не менше двох відсотків від національного ВВП.

Чи буде підсумкова декларація

Порядок денний спеціально був складений таким чином, аби суперечливі теми не потрапили до нього. Окрім того, зустріч мала тривати лише три години, що також зменшувало шанс для виникнення суперечки. Зрештою, організатори хотіли створити картинку єдності. Але з цього швидше за все так нічого і не вийде. Дискусії щодо небезпек у космічному просторі та тероризму справді відбулися без суперечок. Також уперше у НАТО Китай назвали потугою, що таїть у собі "можливості та загрози", що було узгоджено наперед. Але це зовсім не означає, що члени альянсу були єдині щодо спільної політики відносно Китаю. У цьому питанні багато країн, зокрема й Німеччина, переслідують свої власні інтереси. Але на декілька простих речень щодо збільшення глобальної ролі Пекіна єдності поки що вистачає. Також не було спротиву щодо пропозиції, уповноважити експертів на проведення стратегічної дискусії щодо цілей та майбутнього альянсу. Слова, зрештою, не вартують багато.

Але зашкодити такій бажаній єдності може Туреччина. Здавалося, що вона всерйоз має намір погрожувати бойкотом підсумкової декларації, якщо НАТО не пристане на турецьке визначення тероризму, спрямоване проти курдських загонів YPG. Передусім Макрон не готовий іти на це, адже, зрештою, саме курди несли найбільший тягар у боротьбі проти ІД.

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг та німецька канцлерка Анґела Меркель (Angela Merkel) мусять тепер застосувати всі свої дипломатичні навички, аби знайти формулу, яка б зберегла обличчя для усіх учасників суперечки. Водночас складається враження, що Ердоган, який паралельно із суперечками у НАТО політично фліртує з Росією, налаштований на подальший конфлікт. Чим нижчою є його підтримка у власній країні, тим більш схильним до суперечок він стає у зовнішній політиці. І зустріч на полях саміту, присвячена Сирії, у якій, окрім британської сторони, взяли участь Еммануель Макрон, Анґела Меркель та Реджеп Таїп Ердогана, завершилась безрезультатно.