"Слава Богу, що відомство канцлера залишилося у наших руках", - з гіркою іронією відзначили підсумки коаліційних переговорів деякі політики зі стану Анґели Меркель, дізнавшись, що соціал-демократам дістанеться важливе міністерство фінансів. Інакше коаліцію було б не створити. Тепер вважається, що позиції Меркель послабились. Чи піде вона раніше 4-річного терміну? Меркель відповідає, що ні.

59-річний Олаф Шольц - новий міністр фінансів. Cоціал-демократа Шольца не бентежить, що він користується кредо попередника з ХДС Вольфґанґа Шойбле: не допускати дефіциту бюджету. Нових запозичень на тлі зростання економіки Шольц не планує. Це записано в коаліційній угоді, хоча така економія подобається не всім соціал-демократам. Шольц буде і віце-канцлером в новому кабінеті.

Чинний глава МЗС Зіґмар Ґабріель був упевнений, що його успіхи на посту помітять колеги по партії і схвалять його кандидатуру. Однак внаслідок внутрішньопартійної боротьби пост дістався несподіваному кандидату - чинному міністру юстиції 51-річному Гайко Маасу. Він відзначився ініціюванням закону про захист прав у соціальних мережах, який критики вважають чи не початком епохи цензури в інтернеті.

68-річний Горст Зеегофер протягом майже десятиліття керував Баварією. Тепер Зеегофер отримає пост міністра внутрішніх справ. Після перейменування його відомство називатиметься "міністерством внутрішніх справ, будівництва та регіонального розвитку". Неформально його називають тепер "міністерством батьківщини", що для Зеегофера має свій контекст - він переїде з Мюнхена до Берліна.

Урсула фон дер Ляєн продовжить роботу на посту міністра оборони. 59-річна політик з партії ХДС повинна впоратись із завданням переоснащення армії та реалізувати обіцянку країн НАТО підвищити оборонні бюджети до двох відсотків ВВП країни. Фон дер Ляєн вважають ймовірною кандидаткою на пост генсека Альянсу. Вибори відбудуться через два роки.

Анґела Меркель, як кажуть, дуже довіряє главі відомства канцлерки Петеру Альтмаєру в усіх питаннях. Тепер на 59-річного політика з ХДС чекає нове завдання: керувати міністерством економіки і енергетики. Віддавши соціал-демократам більш впливове фінансове відомство, ХДС поставила авторитетного і близького до Меркель політика на другий за значущістю економічний пост.

Гельґе Браун також користується довірою Меркель. Йому 45 років, дотепер він виконував обов'язки держміністра при канцлерці. Тепер Браун отримає в спадщину пост глави відомства канцлерки. Вважається, що його керівниця дуже цінує, що Браун, обіймаючи цю ключову позицію, зможе скоординувати роботу щодо запровадження нових технологій.

Гайко Маас, який пішов з міністерства юстиції, залишив своє крісло вільним. Тепер його займе інша соціал-демократка - Катаріна Барлі. Дотепер вона виконувала функції міністра у справах сім'ї, людей похилого віку, жінок та молоді.

Вибір 37-річного Єнса Шпана - нової зірки та одного з найгучніших внутрішньопартійних критиків канцлерки - на пост міністра охорони здоров'я вважають вдалим багато оглядачів. По-перше, Шпан протягом семи років є експертом партії у цій сфері. По-друге, він вважається одним з потенційних наступників канцлерки.

45-річна Юлія Клекнер - народилася у землі Рейнланд-Пфальц, де важливу роль відіграє сільське господарство і виноробство. У Клекнер за плечима - два роки роботи парламентським держсекретарем при міністерстві сільського господарства. Тепер вона очолить його.

Генеральний секретар СДПН Губертус Гайль принзначений наступним міністром праці. Член Бундестагу з 1998 року, Гайль двічі був секретарем партії. Це міністерство є одним з найважливіших у німецькому уряді. Воно відповідає за соціальні пільги, а тому має чи не найбільший бюджет з-поміж усіх міністерств - близько 130 мільярдів євро (160 мільярдів доларів).

На місце Барлі у міністерство у справах сім'ї повинна прийти 39-річна Франциска Ґіффай (ц). Вона підходить під профіль соціал-демократів, які шукають молодих жінок на провідні позиції. Ґіффай спромоглася добре зарекомендувати себе, працюючи в районі Берліна Нойкельні, де багато мігрантів та безробітних. Ґіффай за освітою - вчителька англійської та французької, захистила дисертацію з політології.

Призначення Ані Карлічек на пост міністра освіти не очікував майже ніхто. 46-річна політик з партії ХДС за освітою - менеджерка з продажів, у вересні пройшла в Бундестаг, вигравши вибори у своєму окрузі. З січня 2017 року вона займалася організаційними справами фракції ХДС/ХСС.

Питаннями культури за традицією в уряді ФРН займається не окреме міністерство, а міністр культури у відомстві канцлера. Уповноваженою федерального уряду з питань культури та ЗМІ є нині 56-річна Моніка Ґрюттерс з ХДС, вона залишиться на цій посаді.

Міністерство транспорту має очолити 43-річний Андреас Шоєр. Раніше він був генсеком баварської партії ХСС. Додаткова сфера відповідальності Шоєра - питання впровадження цифрових технологій. Попередній міністр транспорту Александер Добріндт теж був з Баварії.

49-річна Свеня Шульце прийде на місце Барбари Гендрікс, яка йде з поста міністра охорони навколишнього середовища. Шульце потрапила в кандидати тому, що соціал-демократи вирішили дати місце в кабінеті міністрів представнику від найбільшого партійного осередку. Шульце дотепер була генеральною секретаркою партії СДПН в землі Північний Рейн-Вестфалія.

Мабуть, ніхто з міністрів ФРН, якщо не брати до уваги очільника МЗС, так часто не їздить по світу, як міністр з питань економічного співробітництва і розвитку ФРН Ґерд Мюллер. 62-річний Мюллер з ХСС збереже за собою цей пост. Його основне завдання - допомагати розвитку бідних країн і боротися з причинами, які призводять до міграції.

Конрад Аденауер був першим німецьким федеральним канцлером. За часів його керівництва ще молода Федеративна Республіка стала суверенною державою, у зовнішній політиці він був чіткої прозахідної орієнтації. Урядовий стиль Аденауера вважали авторитарним. За походженням він був з Рейнського регіону і тому добився того, щоб Бонн став столицею.

У 1963 році ХДС змусила вже 87-річного Аденауера до відставки та зробила його наступником Людвіґа Ергарда. Ергард зажив популярності як міністр економіки, пропагуючи соціальну ринкову економіку, і став "батьком" західнонімецького економічного дива. Його лише зрідка можна було бачити без сигари. Щодня він викурював близько 15 штук. 1966 року Ергард пішов у відставку з канцлерської посади.

Курт Ґеорґ Кізинґер сформував першу велику коаліцію Німеччини із ХДС та СДПН, якій вдалося надати поштовх кволій економіці. Ухвалення законів про надзвичайний стан, які надавали владі у випадку кризи надзвичайних повноважень, змусило молодь вийти на акції протесту. Так народився студентський рух. Кізінґер був суперечливою постаттю через його націонал-соціалістичне минуле.

Суспільні перетворення принесли зміни у політиці: Віллі Брандт став першим соціал-демократом на посаді канцлера ФРН. Ставши на коліна перед меморіалом у колишньому варшавському гетто і попросивши вибачення за жорстокості нацизму, він зробив великий жест примирення. Йому вдалося зняти напругу в відносинах між країнами західної та східної Європи, за що він здобув 1971 року Нобелівську премію миру.

Гельмут Шмідт обійняв посаду канцлера після відставки однопартійця Віллі Брандта. Його правління супроводжували нафтова криза, інфляція та економічний застій. Шмідт був тверезим та ефективним керівником. Терору лівих екстремістів з так званої Фракції Червоної Армії (RAF) не дозволив диктувати – відмовився виконати вимоги терористів. Шмідта скинули шляхом вотуму недовіри.

Його правління тривало рекордно довго - 16 років. Гельмута Коля якийсь час вважали майстром політичної "відсидки" - обережний, не схильний до помилок, але і без особливої снаги до реформ. Однак саме на ньому лежить історична заслуга - возз'єднання Німеччини та структурна відбудова колишньої НДР. Коль був не лише "канцлером німецької єдності", а й великим поборником об'єднаної Європи.

Після чотирьох періодів правління Коля прийшли мінливі настрої. Ґергард Шредер став канцлером першого "червоно-зеленого" уряду. За часів його канцлерства Бундесвер уперше взяв участь у військових операціях НАТО, зокрема в Афганістані. Розпочата ним перебудова системи соцзабезпечення призвела до напруженості усередині партії, багато людей вийшли на вулиці, протестуючи проти скорочення соцвиплат.

Анґела Меркель стала у 2005 році першою канцлеркою. Одним з її найбільших випробувань є нинішня фінансова та економічна криза. Меркель уособлює прагматичний стиль керування. Так, після аварії реактора на Фукусімі вона взяла курс на відмову від атомної енергетики, хоча перед цим була проти. Невід'ємною частиною образу канцлерки є її піджаки усіх можливих кольорів і відтінків.