У багатьох країнах світу жінки досі отримують меншу зарплатню, ніж чоловіки, виконуючи таку саму роботу. Так само, більшість жінок, які прагнуть робити кар'єру, наштовхуються на так звану "скляну стелю", невидимий бар'єр, котрий заважає просуватися вгору. Це відбувається також і в країнах, де декларується гендерна рівність.

Маючи двох рівних за кваліфікацією кандидатів, роботодавець швидше надасть перевагу тому, котрий має чоловічу стать. Низькооплачувані посади і досі залишаються прерогативою жінок, натомість серед керівників вищої ланки представниць жіночої статі не дуже багато. Ці приклади є давно відомими, соціологи вже дали їм відповідні терміни. Але сексизм на роботі має й багато інших нюансів, пояснює Бріжит Гресі – французька чиновниця високого рангу у наглядовому відомстві з соціальних питань. Це явище залишається невидимим, але водночас є добре відчутним, однак жінки часто самі винні, адже неправильно поводяться на роботі.

«Коли я раніше брала слово на загальній нараді, я часто помічала, що насамперед субтильні чоловіки або подекуди й жінки супроводжували мій виступ зневажливими зауваженнями або обмінювалися відповідними поглядами. Я довго вважала, що сама у цьому винна, можливо, не достатньо розбираюся в темі, можливо мені чогось бракує. Лише згодом я зрозуміла, що справа не в мені, а у відносинах між статями у професійному світі. Відносинах, які виражаються у щоденному сексизмі. Тут часто йдеться про чоловічий страх, що жінка витіснить його з професійного поля. І я також мушу визнати, що сексизм на роботі є явищем, яке суспільство толерує. Набагато сильніше, ніж расизм або дискримінацію гомосексуалістів», - каже Гресі.

Жіноча м'якість на роботі зайва

Бріжит наводить приклади, з якими зіштовхувалася під час підготовки доповіді. Наприклад, жінка – молодий банківський менеджер після проведення важливого та успішного заходу, очікує, що керівництво відзначить її досягнення, як це відбувається з її колегами-чоловіками. Однак замість ділової розмови керівник просить її швидко пришити йому до сорочки ґудзика, що відірвався. Або жінку-експерта з питань експорту під час доповіді з різкою критикою перебиває колега, запевняючи всіх присутніх, що її висновки не базуються на фактах. Хоча факти експерт щойно навела. Але колега – чоловік виступає більш самовпевнено, більш переконливо. Такі удари в спину мають на меті акцентувати увагу на тому, що професіонал є в першу чергу жінкою, а не фахівцем, змусити засумніватися в її здібностях, применшити важливість її праці.

"Я б хотіла, щоб усі ці шпильки стали видимими для всіх. Як жінка впорається з цими результатами, це вже її справа. Але я б хотіла, щоб тема буденного сексизму була відомою і дослідженою. Щоб жінки менше страждали від цього", - пояснює Бріжит.

Така ситуація змушує жінку мобілізовувати всю свою енергію, адже вона мусить робити більше, ніж вимагається. Тобто часто мусить бути вдвічі кращою, вдвічі продуктивнішою та ефективнішою, ніж її колега-чоловік. За таких умов страждає і сама працівниця, і психологічний клімат у колективі. Крім того, після виснажливого робочого дня жінка вдома теж має викладатися на повну, що створює додатковий тиск, особливо, якщо в родині є діти.

Грати за чоловічими правилами

Бріжит Гресі закликає змінити ситуацію. Насамперед, навчити жінок розпізнавати прояви сексизму та адекватно на них реагувати. Варто позбутися типово жіночого шаблону поведінки – демонстрації власної невпевненості. Як нещодавно дослідили британські науковці, жінка впевнено береться за справу, коли стовідсотково володіє темою. Чоловіку ж вистачає вісімдесяти відсотків. Часто жінка може здаватися менш компетентною, ніж є насправді.

Гресі наводить реальний приклад, як поводитися, коли зіштовхуєшся з проявами сексизму. Йдеться про ситуацію, коли молоду жінку-керівника представляли її підлеглим у структурі військового типу. «Ця крихітка – наша нова начальниця»,- пролунали слова. На що жінка дружелюбно і з посмішкою сказала, як її звати, а також додала, що ніжні епітети пасують до розмов з дружинами або коханками, а не в службовій ситуації. Інцидент було вичерпано.

Головне, наголошує Бріжит, дати відсіч, адже знаходячись на чоловічому полі, треба грати за чоловічими правилами, не терплячи і не пристосовуючись до поганих умов, як це властиво жінкам. Починати варто з малого, наприклад, замість типово жіночої реакції на сексистський випад не влаштовувати істерику, мовляв, як так, ти ж мене образив, а чітко і твердо від першої особи сказати: «Я вважаю ці зауваження неприйнятними».

Автор: Сюзанне Краузе/ Наталя Неділько

Редактор: Роман Гончаренко