Війна – це синонім насильства, зокрема і сексуального. Друга світова війна не була тут винятком. До сексуальної наруги вдавалися як нацистські солдати, так і червоноармійці, кажуть дослідники.

За оцінками істориків з різних країн, тільки в ході просування радянських військ територією Німеччини було зґвалтовано до двох мільйонів жінок. Лише в Берліні ґвалту червоноармійців зазнало близько 125 тисяч німецьких жінок, дівчат та хлопчиків - або ж до семи відсотків тодішніх жителів Берліна, доводять сучасні історики. "Насильство було своєрідним актом помсти за наругу над радянськими жінками, а також, зокрема і через культурний шок, який переживали радянські солдати, побачивши вищий рівень життя за кордонами СРСР", - каже кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту політичних та етнонаціональних досліджень ім. Кураса НАН України Владислав Гриневич. Разом з іншими колегами цю тему вчений обговорював під час нещодавнього міжнародного форуму, що відбувся у Києві.

За словами Гриневича, в українських архівах є чимало свідчень про факти насильства у добу Другої світової. Втім, у СРСР, як і в повоєнній Німеччині про це воліли вголос не говорити. "Більше десяти відсотків всіх зґвалтованих радянськими солдатами було вбито чи покінчили життя самогубством", - констатує Гриневич. Він досліджує визвольні операції Червоної армії у Східній і Центральній Європі та водночас воєнні злочини Червоної армії.

Зміни у суспільному сприйнятті

За словами українського історика, до 1990-их років матеріал про сексуальні злочини радянських солдатів були частково засекреченими, а згодом ця тема не була пріоритетною для дослідників. Лише тепер історики підійшли і до цієї проблематики.

Сьогодні у німецькому суспільстві "дозріли" класифікувати сексуальне насильство тієї доби як злочин, а не як "побічний продукт війни", наголошує наукова співробітниця Гамбурзької фундації з підтримки досліджень та культури, представниця групи "Війна та Гендер" у Гамбурзькому інституті соціальних досліджень Реґіна Мюльгойзер.

Вона вже десять років досліджує в німецьких та російських архівах документи про інтимні зв'язки німецьких солдат та сексуальне насильство на окупованих вермахтом територіях. "Сексуальне насильство не стало темою окремого судового провадження під час Нюрнберзького процесу. Сексуальна наруга сприймалася лиш як лінія між чоловічою і не чоловічою гідністю", - розповідає Мюльгойзер. За її словами, хоча німецькі солдати були свідомі того, що ґвалтування це є злочином, але двічі про свої дії не замислювалися. "Їхні спогади свідчать, що за випивкою вони охоче ділилися з товаришами розповідями про свої брутальні сексуальні "подвиги" на окупованій території, сприймаючи це як щось само собою зрозуміле", - наголошує дослідниця.

Потрібні додаткові дослідження

Мюльгойзер вказує, що зґвалтовані жінки в СРСР залишалися сам на сам зі своїм гірким досвідом, замовчуючи цю травму. Саме тому, на її думку, історикам так довго не вдавалося віднайти переконливі свідчення про сексуальне насильство доби війни.

Історики переконані, що досвід гендерної нерівності і сексуальне насильство під час війни вплинули і на повоєнні стосунки людей та взаємовідносини в родинах. І вплив на сьогодення наслідків такого сексуального досвіду потребує додаткових ґрунтовних досліджень, які б дозволили зрозуміти сучасні суспільні процеси.