Секс, сльози і білий кінь: прем'єра "Коли падають дерева"
Інга Пилипчук
21 лютого 2018 р.
На 68-му Берлінському міжнародному кінофестивалі відбулася прем'єра фільму української режисерки Марисі Нікітюк "Коли падають дерева".
Реклама
Все починається з полум'я. Поки п'ятирічна Вітка співає пісні біля вогнища, її двоюрідна сестра Лариса та місцевий бандит Шрам віддаються пристрастям у нічному лісі, на землі, між дерев. Листя, шкіра, вологий ґрунт, волосся - картинки природи та сексу зливаються на екрані. Підтекст цієї чуттєвої, майже анімальної естетики очевидний: те, що відбується тут, справжнє. Літо, молодість, перше кохання.
Від еротики до насильства
З перших хвилин фільм Марисі Нікітюк "Коли падають дерева" (When the trees fall) може здатися еротичною драмою, софт-порно. Однак коли настає день, історія кохання все більше постає в іншому світлі. Все село вже називає Ларису "проституткою", бабуся зла та не випускає з дому, Шрам збирається на заробітки.
Кадр за кадром сцени насильства витісняють сцени кохання, заклякла традиційна мораль псує задоволення. Лариса опиняється у депресивному місті десь неподалік, коротає час істериками та цигарками, чекаючи на її Шрама. Суспільство, в якому живе Лариса, їй чуже, воно живе заборонами та налаштоване лише на втілення традиційного перебігу життя: весілля, діти, смерть.
"У цьому говні не то шо рожать, тут жити не хочеться", - вигукує вона в одній із розмов. До речі, суржик головних героїв додає фільму певної автентичності, особливо в ті моменти, коли він, швидко стрибаючи між жанрами та зображуючи страждання з відвертою надмірністю, виглядає дещо театральним.
Марися Нікітюк написала сценарій до фільму сама, і, як вона зізналася після прем'єрного показу: "Це моя особиста історія. Багато чого з неї я пережила в дитинстві". Саме тому, власне, вона і вирішила стати режисеркою цієї стрічки. Створювався фільм згодом в українсько-польсько-македонській копродукції.
Гра на контрастах
"Коли падають дерева" - дебют Нікітюк у повнометражному ігровому кіно. До того вона знімала короткометражні фільми ("Сказ", "Мандрагора"), писала поезію та сценарії. У травні 2016 року сценарій "Коли Падають Дерева" став переможцем церемонії 10 сесії ScripTeast Award, що проводилась під час Каннського фестивалю.
"У цьому фільмі я хотіла показати контраст між чистим дитячим сприйняттям та сприйняттям людей, які вже стали дорослими, та дивляться на світ крізь стереотипи та страхи. Особливо на нашому пострадянському просторі це особливо відчувається. Люди часто бояться спробувати щось нове, щось, чого хочуть саме вони. Це займало мене з дитинства", - розповіла Нікітюк.
Світ маленької Вітки дійсно контрастує у фільмі зі світом інших поколінь. Знятий у стилі магічного реалізму, повний кольорів, символів та фантазій, він протиставляє себе світу дорослих, де всі один на одного кричать та один одного використовують. Тільки вона розуміє кохання Лариси. Під кінець Вітці вдається втеча на білому коні, який під час всього фільму був її чи то справжнім, чи то вигаданим другом.
Дебютом цей фільм став не тільки для режисерки, а й для головних акторів. Вони також вийшли на сцену Берлінале, щоб представити фільм: Анастасія Пустовіт, яка зіграла Ларису, Максим Самчик (Шрам) та маленька Соня Халаїмова (Вітка). Остання привітала глядачів німецькою: "Guten Abend, Berlin!".
Анастасія Пустовіт та Максим Самчик зізналися перед публікою, що зйомки були подекуди дуже складними, особливо сцени насильства та сексу. "Ніяково від того, що розумієш, що в цей зал в якийсь момент прийдуть твої батьки", - додала Пустовіт.
Після фільму DW поспілкувалася с глядачкою Ніною з Німеччини та глядачем Давідом з Чехії про фільм. "Мені сподобалося, що у фільмі було одразу декілька історій, декілька рівнів. Його було цікаво дивитися завдяки новим та свіжим візуальним образам. Яскравий фільм, як в плані змісту, так і в плані естетики", - поділилась враженнями Ніна. "У цій стрічці сильна, захоплююча атмосфера. Поєднання реальності, магії та фольклору змусило мене по-новому подивитися на Україну та українську культуру", - додав Давід.
Берлінале-2018: головні фільми фестивалю
15 лютого відкривається 68-й Берлінський міжнародний кінофестиваль. Які стрічки на ньому покажуть, хто обиратиме переможця, які фільми представить Україна - у фотогалереї DW.
Фото: picture-alliance/dpa/B. Pedersen
Мультфільм-відкриття
Белінський кінофестиваль відкриє мультфільм "Острів собак" постійного учасника заходу - американського режисера Веса Андерсона (Wes Anderson). Він вже тричі представляв свої роботи на найбільшому кінофестивалі Німеччини. "Острів собак" стане першим за історію Берлінале мультфільмом, який відкриє цей кінофестиваль. Його героям свої голоси подарували Скарлетт Йоханссон, Тільда Свінтон та Йоко Оно.
Фото: Twentieth Century Fox Film Corporation/Fox Searchlight Pictures
Зіркові режисери
Режисери з Голлівуда - бажані гості для усіх найбільших кінофестивалів світу, і Берлінале - не виняток. Окрім фільму Веса Андерсона, на Берлінському міжнародному кінофестивалі цього року покажуть стрічку "Не хвилюйся, далеко пішки він не піде" (на фото) Гаса ван Сента (Gus van Sant) та фільм "Божевільна" Стівена Содерберга (Steven Soderbergh).
Фото: 2018 AMAZON CONTENT SERVICES LLC/S. P. Green
Німецьке кіно
Німецькому кіно теж є що запропонувати. За "Золотого ведмедя" боротимуться стрічки прославлених режисерів з ФРН Крістіана Петцольда (Christian Petzold) та Філіпа Ґренінґа (Philip Gröning). Драму "Tранзит" Петцольда знято за мотивами книги Анни Зеґерс (Anna Seghers). Тоді як картина Ґренінґа "Mого брата звати Роберт і він ідіот" (на фото) розповідає про складні стосунки між братами та сестрами.
Фото: 2017 P. Gröning
Україна на Берлінале
На Берлінале буде представлене і українське кіно. Дебютний повнометражний художній фільм режисерки Марисі Нікітюк "Коли падають дерева" покажуть у секції "Панорама". Світова прем’єра стрічки відбудеться 20 лютого. Крім того, свою документальну стрічку "День Перемоги" у секції "Форум" представить український режисер Сергій Лозниця.
Фото: UKR/POL/MKD 2018
Надзвичайні історії з усього світу
Фестивалі приваблюють глядачів незвичними фільмами з різних куточків світу. Серед стрічок, які цього року боротимуться за "Золотого ведмедя", не лише кіновелетні із США та Європи. Сильно представлена Латинська Америка. За головний приз фестивалю знову змагатиметься й Іран - цього разу з комедією "Свиня" (на фото) режисера Мані Хагігі (Mani Haghighi).
Фото: M. H. Majuni
Журі
Цього року міжнародне журі Берлінале очолив німецький режисер Том Тиквер (Tom Tykwer). Визначити переможців йому допоможуть бельгійсько-французька актриса Сесіль де Франс (Cecile de France), американська продюсерка Адель Романскі (Adele Romanski) та японський композитор Рюічі Сакамото (Ryuichi Sakamoto).
Фото: picture alliance/dpa/C. Seidel
#MeToo і Берлінале
Берлінале завжди вважався найбільш заполітизованим серед провідних світових фестивалів. Як найбільший кінофестиваль Німеччини, він навіть може впливати на політику. Очільник Берлінале Дітер Косслік (Dieter Kosslick) вже заявив, що кампанія #MeToo відіграватиме на ньому значну роль. Фільми, присвячені кризі біженців, які були активно представлені торік, у 2018-му знову в тренді.
Фото: picture-alliance/dpa/B. Pedersen
Зірки на червоній доріжці
Заклик німецької актриси Анни Брюґґеманн (Anna Brüggemann) до свободи у дрес-коді на червоній дорожці змусив чекати з нетерпінням, яке вбрання буде у зірок у ніч відкриття. Чи з’являться такі акторки як Ізабель Юппер (Isabelle Huppert) (на фото) та Емілі Вотсон (Emily Watson) у чорному?
Фото: Reuters/M. Blake
Секція "Форум"
Tрадиційно у секції "Форум" представлені роботи режисерів з усього світу, які зазвичай маловідомі в Німеччині. Серед них цього року режисер Наваполь Тамронграттанаріт (Nawapol Thamrongrattanarit) з Таїланду, який презентує свою п’яту стрічку, драму про смерть під назвою "Завтра".
Фото: N. Thamrongrattanarit/J. Joonkiat
Секція "Панорама"
У секції "Панорама" є чимало цікавого. Приміром, поетична робота "Obscuro Barroco" грецької режисерки Євангелії Краніоті (Evangelia Kranioti), яка розповідає про символічну фігуру бразильских транссексуальних кіл Луану Муніз (Luana Muniz).
Фото: E. Kranioti
Секція "Ретроспектива"
Завдяки цій секції відвідувачі зможуть подорожувати далекими світами. Цього року у програмі історичних фільмів роботи, які представляють золоту еру німецького кіно в часи Веймарської республіки, серед яких фільм "Oпіум" (1919) Роберта Райнерта (Robert Reinert).
Фото: Filmmuseum München
Відновлена німецька класика
Поруч із численними новими фільмами та ретроспективними показами на Берлінале будуть представлені сім дуже особливих робіт. Йдеться про оцифровані роботи класиків, зокрема, відомий шедевр німецького режисера Віма Вендерса (Wim Wenders) "Небо над Берліном".
Фото: Wim Wenders Stiftung 2017
Молодь на Берлінале
Платформа Berlinale Talents завжди була місцем зустрічі для молодих кінематографістів. Цього року сюди запросили близько 250 початківців з 81 країни, з-поміж них режисери, оператори та монтажери. За словами керівників фестивалю, "більшість молодих кінематографістів працюють у сфері кіно від 5 до 10 років, і вже мають певний досвід".
Фото: D. Ausserhofer
Секція "Native"
У секції "Native" демонструються роботи корінних народів. Цьогоріч у ній здебільшого стрічки з острівних держав Тихоокеанського регіону. Серед них - документальний фільм "MA'OHI NUI, у серці океану, моя країна", в якому показані катастрофічні наслідки французьких ядерних випробувань, які проводилися у Французькій Полінезії до 1996 року.
Фото: Iota Production
Секція "Кулінарне кіно"
Секція "Кулінарне кіно" цього року концентрується на зв’язку їжі та політики. "Як в культурі, такі і в політиці треба приймати складні рішення. Це певною мірою схоже на приготування їжі, що так само може бути досить складно", - каже директор Берлінале Дітер Косслік. Серед 10 фільмів - стрічка "Лорелло та Брунелло" італійця Якопо Квадрі (Jacopo Quadri) про проблеми дрібних фермерів у Тоскані.
Фото: Vivo film/Ubulibr
15 фото1 | 15
Україна на "Берлінале": Ukraine is your DestiNation (20.02.2018)