Протести на кордоні Сектора Гази з Ізраїлем завершилися кривавою бійнею з десятками жертв. Чи свідомо ХАМАС відправив своїх людей на смерть та чи міг би Ізраїль діяти по-іншому?
Реклама
Протягом понеділка, 14 травня, під час протестів на кордоні з Ізраїлем загинули щонайменше60 палестинських демонстрантів, понад 1700 дістали поранень. Лише після того, як більшість демонстрантів залишила місце подій, правлячий в Секторі Гази радикальний ісламістський рух ХАМАС пішов на контакт з Ізраїлем. Його представники просигналізували ізраїльському уряду бажання знизити рівень насильства. Ізраїль відреагував відкриттям наступного дня контрольно-пропускного пункту "Керем Шалом" на кордоні з Сектором Гази, аби доставити в оточений регіон необхідні товари. У той самий час, очевидно, узгодивши це з ізраїльтянами, подібний крок зробив і Єгипет, відкривши свій кордон із Газою, аби доставити до лікарень країни поранених.
Тож увечері понеділка переговірний канал був відновлений. Ізраїль та ХАМАС представляють у них кожен своє, протилежне одне одному, бачення того, що сталося. Утім, відомо одне: у неділю, перед протестами, для переговорів до Каїра їздив лідер ХАМАСу Ісмаіл Ханія. Темою переговорів були ті самі - на той час іще майбутні - протести.
У ЗМІ курсують різноманітні бачення змісту переговорів. Міністр спецслужб Ізраїлю Ізраїль Катц після кривавих зіткнень заявив ізраїльському радіо, що єгипетські сили безпеки попреджали Ханію про те, що знають про підтримку ХАМАСом протестів та намір надіслати на кордон Сектора Гази своїх людей - як "живі боєприпаси жінок та дітей замість бомб та ракет". І ящо ХАМАС діятиме за таким планом, Ізраїль відреагує на повну силу. У свою чергу, Єгипет на бік ХАМАСу у такому випадку не стане, сказав Катц про зміст переговорів у Каїрі.
ХАМАС на чолі протестів?
Чи дійсно єгиптяни попередили Ханію? ХАМАС це заперечує. Але факт залишається фактом: протести в понеділок були завершені дуже швидко. Суперечлива інформація щодо зустрічі в Каїрі та комунікацію ХАМАСа з ізраїльськими спецслужбами викликає питання не лише про те, наскільки ХАМАС мав вплив на протести. Головне питання: чи брав ХАМАС у розрахунок можливу смерть низки палестинців з метою морально та політично дискредитувати єврейську державу та ізолювати таким чином Ізраїль дипломатично?
Утім, Ізраїль, у свою чергу, також стояв перед безпековою дилемою. Адже 50 з убитих у понеділок палестинців належали до лав ХАМАСу. І на що вони б пішли, якби їм вдалося прорватись через кордон? Припущення, що вони могли б влаштувати в Ізраїлі терористичні атаки, щонайменше, небезпідставне.
Ізраїльська ліберальна газета Haaretz, яка вже багато років є традиційним рупором прихильників діалогу з палестинцями, закидає ХАМАСу послідовний контроль над тим, що відбувалося під час протестів. Як на доказ цього газета вказує на обіцянку руху після завершення протестів послабити насильство в майбутньому. Причиною зміни стратегії ХАМАСу газета вважає, з одного боку, те, що рух, очевидно, відреагував на переповнені у понеділок лікарні, а з іншого - злякався погроз Ізраїлю взяти на приціл лідерів палестинського радикального руху. "Стало очевидно, що ситуація в Газі заспокоюється, коли ХАМАС цього хоче. Коли ні - насильство посилюється", - висновує Haaretz.
Нова стратегія ХАМАСу?
Це припущення видається цілком логічним, якщо взяти до уваги заяву речника ХАМАСу Фавзі Бархума від 16 травня: "Демонстрації триватимуть, поки наш народ не досягне своїх цілей". Кілька палестинських об'єднань, серед яких і ХАМАС, закликали до нових протестів у п'ятницю, 18 травня.
Американська газета Washington Post припускає, що ХАМАС та інші угруповання роблять ставку на нову стратегію: "Вони зібрали тисячі людей, які формально вважаються цивільними, для маршу протесту, аби спробувати прорвати паркан на кордоні. При цьому вони беруть у розрахунок, що багато людей будуть убиті. Такий наслідок буде моральною та політичною поразкою Ізраїлю і, можливо, полегшення для режиму (ХАМАСу - Ред.), який у прямому сенсі заблокований з усіх боків".
І дійсно з часу приходу до влади у Секторі Гази у 2006 році ХАМАС мало чого досяг для своїх громадян. За оцінками Світового банку, економіка Сектору Гази є залежною від закордонних пожертв і знаходиться на порозі колапсу. Крім того, за 12 років при владі ХАМАС не зробив нічого для того, аби вжити якихось заходів, спрямованих на відновлення довіри з Ізраїлем з метою покращення загальної життєвої ситуації населення.
Позитивні реакції у палестинських ЗМІ
ХАМАС, підтримка якого останнім часом упала навіть з боку дружнього режиму в Ірані, зі свого погляду, успішно попрацював у понеділок над тим, аби мобілізувати міжнародну громадськість. Таким чином, пишуть великі палестинські газети, акцію в понеділок можна вважати успіхом. "Увесь світ стоїть за нами і нашим справедливим завданням захищати свої права з огляду на вчинену Ізраїлем різню, а також з огляду на упередженість США щодо нас", - пише газета Al Quds. Водночас газета Al-Ayyam вважає, що після понеділкових подій справою честі для палестинців є "об'єднатися (…) через кров мучеників, біль поранених та муки народу, що знаходиться в облозі". Якщо цього не станеться, "наші лідери ніколи не дорівняються до нашого народу", робить висновок газета.
При цьому питанням, чи можна було б уникнути жертв, газети не задаються.
Посольство США в Єрусалимі: урочистості на тлі масових сутичок (14.05.2018)
01:36
Земля Обітована, територія ворожнечі: Ізраїлю 70 років
Тріумф чи катастрофа? 70 років тому засновано Ізраїль. Після Голокосту проголошення державності стало для євреїв переломним моментом, який дозволив поглянути у багатообіцяюче майбутнє.
Фото: picture-alliance/dpa/P. Sakki
Тріумф надії
Це сталося. 14 травня 1948 року, останнього дня дії Британського мандату щодо Палестини, уродженець польського Плонська Давид Бен-Гуріон оголосив про заснування Держави Ізраїль. "Ніколи не припинялися молитва та надія про повернення на свою землю та відновлення державної свободи", - проголосив Бен-Гуріон у Тель-Авівському музеї.
Фото: picture-alliance/dpa
У Новому Світі
Дипломатичний тріумф: прапор нової держави одразу замайорів перед будівлею Організації Об'єднаних Націй у Нью-Йорку. Для ізраїльтян це був ще один крок на шляху до безпеки та свободи: нарешті вони отримали власну державу, що має міжнародне визнання.
Фото: Getty Images/AFP
Найтемніша доба
Значення заснування Держави Ізраїль після катастрофи європейського єврейства важко переоцінити: шість мільйонів євреїв загинули від рук нацистів, у тому числі й у таборах смерті, де вбивства відбувалися в індустріальних масштабах. На фото зображені в'язні звільненого радянськими військами концентраційного табору "Аушвіц".
Фото: picture-alliance/dpa/akg-images
"День катастрофи" - палестинський погляд
Палестинці називають заснування Ізраїлю "Накбою", тобто "днем катастрофи". Близько 700 тисяч осіб були вимушені залишити свої домівки з появою нової держави. Таким чином, заснування Ізраїлю стало також початком близькосхідного конфлікту, який і через 70 років залишається невирішеним, незважаючи на численні мирні ініціативи.
Фото: picture-alliance/CPA Media
Із поглядом у майбутнє
Шосе № 2 не тільки з'єднує міста Тель-Авів та Нетанью, а і демонструє наполегливість розвитку молодої держави. Дорога була відкрита в 1950 році уродженкою українського Києва, прем'єр-міністеркою Ізраїлю Голдою Меїр. Вона проводила чіткий курс економічної та соціальної модернізації.
Фото: Photo House Pri-Or, Tel Aviv
Кібуц - "рай для дітей"
Кібуци - сільські колективні господарства, трохи схожі на радянські колгсопи, розташовані по всьому Ізраїлю. Побудовані переважно в перші роки після заснування держави. Тут світські або соціалістично орієнтовані громади реалізовували свої ідеї про спільне общинне життя та господарство.
Фото: G. Pickow/Three Lions/Hulton Archive/Getty Images
Країна готова до оборони
Напруження з арабськими сусідами зберігається. У 1967 році воно переростає у "Шестиденну війну", під час якої Ізраїль розгромив нападників із Єгипту, Йорданії та Сирії. Одночасно Ізраїль бере під свій контроль Східний Єрусалим і Західний берег ріки Йордан, що стає початком подальшого напруження у регіоні.
Фото: Keystone/ZUMA/IMAGO
Поселення на ворожій території
Ізраїльська поселенська політика веде до нового напруження із палестинцями. Палестинська національна адміністрація закидає Ізраїлю те, що будівництво поселень унеможливлює створення майбутньої Палестинської держави. Організація Об'єднаних Націй також засуджує будівництво поселень. Втім, Ізраїль лишається непохитним.
Фото: picture-alliance/newscom/D. Hill
Гнів, ненависть, каміння
Узимку 1987 року палестинці розпочали насильницьке повстання проти ізраїльського панування на окупованих територіях. Протест, відомий як перша Інтифада, розпочався в місті Газа і швидко поширився на Східний Єрусалим та Західний берег ріки Йордан. Повстання тривало багато років і закінчилося підписанням угоди в Осло 1993 року.
Фото: picture-alliance/AFP/E. Baitel
Нарешті мир?
За посередництва колишнього президента США Білла Клінтона прем'єр-міністр Ізраїлю Іцхак Рабин, батьки якого походять з Київщини, та лідер Організації визволення Палестини Ясір Арафат в 1993 році провели мирні переговори. Вони завершились угодою в Осло, в якій обидві сторони офіційно визнали одне одного. Вбивство Іцхака Рабина за два роки після укладання угод практично паралізувало їх дію.
Фото: picture-alliance/CPA Media
Порожнє крісло
Вбивство прем'єра Іцхака Рабина наочно засвідчило політичний розкол ізраїльського суспільства. Помірковані і радикали, світські та ультраортодоксальні знаходили дедалі менше точок дотику. 4 листопада 1995 року Рабина застрелив радикально налаштований студент-юрист. На знімку - прем'єр-міністр, уродженець села Вішнево, Мінської області, Шимон Перес біля порожнього крісла свого попередника.
Фото: Getty Images/AFP/J. Delay
Спроба сказати несказане
Голокост накладає свій відбиток на німецько-ізраїльські відносини і сьогодні. У лютому 2000 року тодішній президент ФРН Йоганнес Рау (Johannes Rau) виступив у Кнесеті німецькою мовою. Мова колишніх кривдників у ізраїльському парламенті - величезний виклик для обох сторін, перш за все для нащадків жертв. Але це ще один крок до зближення.
Фото: picture-alliance/dpa
Ізраїльська стіна
У 2002 році Ізраїль звів мур завдовжки 107 кілометрів на кордоні з палестинськими теренами. Його спорудження дозволило приборкати хвилю страшних терактів, але не вирішити політичні проблеми палестино-ізраїльського конфлікту, який триває вже 70 років.
Фото: picture-alliance/dpa/dpaweb/S. Nackstrand
Вшановуючи пам'ять загиблих
Новий керівник МЗС Німеччини Гайко Маас (Heiko Maas) продовжив тривалу традицію німецько-ізраїльського діалогу та зближення. Свій перший закордонний візит він здійснив до Ізраїлю. На фото - покладання вінків у меморіальному комплексі пам'яті жертв Голокосту "Яд Вашем" у Єрусалимі