П'ять років тому, у ніч на 30 листопада 2013 року, бійці нині розформованого спецпідрозділу міліції "Беркут" жорстко розігнали протестувальників на Майдані Незалежності в Києві. Силовий розгін демонстрантів, більшість із яких становили студенти, став одним з переломних моментів Євромайдану. Після нього у центрі Києві сталася низка кривавих подій, включно з убивствами активістів та правоохоронців на початку 2014 року. Їх уже кілька років розслідує управління спецрозслідувань Генеральної прокуратури України (ГПУ). Про те, чому за цей час немає жодного обвинувального вироку за вбивства під час протестів 2013-2014 років, а також про те, чи знайшли слідчі в подіях на Євромайдані "руку Кремля", DW поговорила з начальником управління спецрозслідувань ГПУ Сергієм Горбатюком.

DW: Пане Горбатюк, майже п'ять років суспільство вимагає результатів розслідувань насильства і вбивств на Євромайдані у 2013-2014 роках. Це стосується, зокрема, побиття студентів 30 листопада, яке спричинило появу перших жертв. Якими є результати розслідування, зокрема, з цього епізоду?

Сергій Горбатюк: Розслідування щодо побиття на Євромайдані студентів 30 листопада триває. На початку результати стосувалися замовників і організаторів. Тоді було повідомлено про підозру, в основному, керівництву держави: тодішньому голові Ради нацбезпеки і оборони (РНБО), його заступнику, (керівництву. - Ред.) міліції, київській міліції, голові Київської міської держадміністрації (КМДА), керівникам підрозділів "Беркуту", які безпосередньо керували розгоном. До суду були направлені справи стосовно голови КМДА і трьох командирів "Беркуту". Інші підозрювані були оголошені в розшук. Упродовж наступних років ще було направлено до суду обвинувальний акт стосовно начальника громадської безпеки та ще одного командира "Беркуту".

А щодо виконавців побиття? Чи були притягнуті до відповідальності ті, хто бив та переслідував студентів?

Тривалий час у нас не було підозр щодо виконавців побиття. За останні півтора роки вже повідомлено про підозру тринадцятьом і з них, направлено до суду обвинувальні акти стосовно одинадцятьох "беркутівців", які застосовували насильство до протестувальників і до журналістів. Ще стосовно двох слідство на етапі завершення. Це низові ланки "беркутівців". Ідеться і про тих, кого підозрюють у складанні завідомо неправдивих документів про вчинення начебто адмінпорушень стосовно протестувальників - про те, що вони начебто чинили опір, за хуліганські дії. "Беркутівці" складали рапорти, протоколи про вчинення таких дій.

А чи є за п'ять років вже вироки суду стосовно подій 30-листопада?

Ні, вироків немає. Хоча обвинувальний акт, наприклад, стосовно тодішнього голови КМДА, якому інкримінується перешкоджання мітингам і зборам і пособництво правоохоронцям у силовому розгоні протестувальників, був направлений до суду ще в лютому 2015 року. Також тоді був направлений (обвинувальний акт. - Ред.) щодо чотирьох командирів "Беркуту". І досі суд не виніс у справах остаточного рішення. Ми не задоволені тим, що результати нашої роботи не оформлюються у вироки.

Чим суди пояснюють таке затягування розгляду справ?

Вони повертають обвинувальні акти, змінюються судді. Крім того, судді необґрунтовано відмовляються об'єднувати провадження. Наприклад, стосовно колишнього голови КМДА ми змушені були подавати справу на розгляд швидше, бо завершувалися строки розслідування. Через місяць подали до суду (справи. - Ред.) щодо командирів "Беркуту", а суддя не захотів об'єднувати ці справи, хоча там і події, і потерпілі одні й ті самі. Тепер потерпілим доводиться ходити в два різних суди. Деякі перестають ходити взагалі до суду.

Чи є якийсь прогрес у розслідуванні інших злочинів періоду Євромайдану?

За кожним епізодом у нас є підозри, які направлені до суду стосовно організаторів та виконавців. Що стосується вбивств людей на Майдані, то ми повідомили про підозру 56 особам, включно з тодішнім президентом, міністром внутрішніх справ, його заступниками, а також низовими ланками. Найбільше результатів у вигляді реальних вироків - щодо виконавців на низові ланці. Є дев'ятеро осіб, яких позбавили волі. Серед них немає правоохоронців. Серед правоохоронців є засуджені, але нікого реально не позбавили волі, суди дають умовний строк. Наприклад, стосовно катування козака Гаврилюка до суду направлено сім обвинувальних актів, шестеро правоохоронців було засуджено до умовних строків, один вже відсидів під час суду. А там, де є підозри вищому керівництву, командирам львівського, харківського "Беркуту", керівникам управління громадської безпеки, суди розглядають справи вже по два-три роки. У деяких справах ще навіть обвинувальний акт не читали. Така ж ситуація і щодо працівників тодішньої Державтоінспекції (ДАІ), які зупиняли "автомайданівців".

Підозрювані і обвинувачені у насильстві, вбивствах та перешкоджанні мітингувальникам на Майдані - українці? Чи знайшли ви якісь докази присутності "руки Кремля" у всіх цих подіях, про що неодноразово казали представники нинішньої влади?

Так, усі підозрювані - українці. Іноземних громадян з-поміж підозрюваних немає. Даних про те, що конкретні виконавці з Росії застосовували насильство чи зброю, отримано не було. В той же час отримані дані щодо впливу Російської Федерації на ці події шляхом приїзду представників Федеральної служби безпеки (ФСБ, російська спецслужба. - Ред.), консультування (представників української влади. - Ред.) щодо силового вирішення питання. Приміром, безоплатна поставка як гуманітарної допомоги спецзасобів посиленої дії, гранат, які в Україні не проходили експертизу на можливість застосування. А також політичні консультації: той самий Сурков (Владислав Сурков - радник президента Росії Володимира Путіна. - Ред.) приїздив. Консультування було на рівні тих, хто на даний момент втік. Тому у нас немає достатньо доказів, щоб говорити про повідомлення про підозру у вчиненні злочинів. Робота з цього приводу триває.

А щодо розслідувань вбивств правоохоронців учасниками Євромайдану, тими, хто був по інший бік барикад?

Кримінальне провадження щодо вбивств і отримання тілесних ушкоджень правоохоронцями нами розслідується, щоб усі факти злочину отримали правову оцінку. Є справи, коли ми встановили ознаки крайньої необхідності оборони, яка виключає кримінальну відповідальність. Тобто коли особи захищають себе чи оточуючих, якщо є загроза життю та здоров'ю. Але водночас є справи, де не встановлюються такі ознаки і протестувальникам повідомляється про підозру. Це наїзд одного з протестувальників під час захоплення автомобіля внутрішніх військ 18 лютого 2014 року на Кріпосному провулку (в Києві. - Ред.). Він наїхав і смертельно травмував іншого майданівця, якого до того правоохоронці сильно побили. За цим фактом обвинувальний акт направлений до суду. Судовий розгляд не звершений. Також повідомлено про підозру двом особам щодо вбивства 20 лютого двох правоохоронців та поранення, яке кваліфікується як замах на вбивство, ще одного.

Чи розслідувані перші вбивства Євромайдану Сергія Нігояна, Михайла Жизневського і Романа Сеника?

Це були перші вбивства, які сталися 22 січня 2014 року. На даний момент ці злочини не розкриті. Але робота триває. Є напрямки, версії і план збору доказів. Загалом за всіма справами, які ми розслідуємо, повідомлено про підозру 438 особам. 245 із них - це правоохоронці, 54 - вищі посадові особи, інші - це "тітушки", чиновники.

Скажіть, а хоч хтось взагалі засуджений за злочини на Майдані?

Є понад 50 судових рішень про визнання винуватими. З них 45 - це вироки, де позбавлення волі з відстрочкою, умовні терміни. У семи випадках справи були закриті за строками давності, за примиренням сторін, як у випадку з козаком Гаврилюком. І лише 9 випадків - це реальне позбавлення волі на термін від 2,5 до 5 років. Це були вироки не щодо вбивств. Деякі ув'язнені вже могли вийти з в'язниці. У справах про вбивство на сьогодні ніхто не отримав вироку.

Чи можете ви оцінити роботу своєї команди за п'ять років? Що вам вдалося під час розслідування цих резонансних справ, а що - досі ні?

Передусім ми дбали, аби всі злочини, які були вчинені під час подій на Майдані, були охоплені розслідуванням. І в рамках тих ресурсів, які у нас були (слідчі, прокурори), зроблено, напевно, максимум. Але з часом я розумію, що можна було зробити і набагато більше, якби була належна допомога всіх задіяних службових осіб, правоохоронних органів і держаних. Є великий пласт проблем, які перешкоджали розслідуванню. Зокрема, керівники Генпрокуратури, МВС і СБУ фактично не сприяли розслідуванню. І Верховна Рада з точки зору законодавства постійно додавала проблем. Також заважало неналежне забезпечення експертних установ і вкрай низька кількість правдивих свідчень від правоохоронців, які й досі працюють у правоохоронних органах. За такої "допомоги" в організації розслідування не можна сказати, що вони були зацікавлені в максимально швидкому та якісному розслідуванні справ за всі ці п'ять років.