Попри масові акції протесту проти висунення на посаду прем'єра Вірменії Сержа Саргсяна парламент його призначив, а президент країни підписав відповідний указ.
Серж Саргсян призначений прем'єр-міністром ВірменіїФото: picture alliance/dpa/M. Metzel
Реклама
На тлі протестів у Єревані екс-президент Вірменії Серж Саргсян був призначений прем'єр-міністром країни. Президент Армен Саркісян у вівторок, 17 квітня, підписав відповідний указ, повідомила його прес-служба.
Перед цим кандидатуру Саргсяна підтримав парламент Вірменії. За нього віддали голоси 76 депутатів, проти проголосували 17, зокрема, депутати опозиційної фракції "Єлк", керівник якої Нікол Пашинян очолює вуличні протести в Єревані проти призначеня екс-президента главою уряду.
Саргсян заявив про необхідність припинити протести. "Якщо ви вважаєте захоплення держустанов мирними акціями, якщо ви вважаєте, що демонстранти в будівлі парламенту, у ваших кабінетах будуть писати закони замість вас, то це ваша справа. Але якщо ні, тоді ви повинні бути на іншому боці, на боці закону", - заявив Саргсян депутатам опозиційних фракцій після свого призначення, передає агенція "Інтерфакс".
Президент країни також закликав припинити демонстрації. "Думка кожного громадянина Вірменії важлива для країни. У той же час під час вільного волевиявлення повинні бути виключені насильство, протиправні дії і обмеження прав інших", - заявив Армен Саркісян.
У відповідь на це Нікол Пашинян заявив про намір паралізувати управління країною. "Народна революція повинна продовжитися і завершитися перемогою, паралізацією системи державного управління. Всі наші дії укладаються в процес мирних дій, в процес акцій громадянської непокори", - заявив Пашинян журналістам.
Мітингувальники виступають проти призначення колишнього президента країни Сержа Саргсяна на посаду прем'єр-міністра, вбачаючи в цьому бажання політика утримати владу в країні. Опозиція обіцяє зробити протести безстроковими. Під час протестів у понеділок, 16 квітня, було було травмовано 46 людей. Крім того, 80 демонстрантів було затримано і відправлено у поліцію.
Нагадаємо, Серж Саргсян обіймав посаду президента Вірменії з 2008 року до 9 квітня цього року, коли закінчився термін його повноважень. Цього року, згідно з поправками до конституції країни, Вірменія перейшла до парламентської форми правління. Парламентська більшість відтепер формуватиме уряд і обиратиме прем'єр-міністра і президента.
Нагірний Карабах - порохова бочка Південного Кавказу
Конфлікт між Вірменією та Азербайджаном навколо Нагірного Карабаху триває вже кілька десятиліть і забрав тисячі життів. У галереї DW - головні факти про цю больову точку Кавказу.
Фото: picture-alliance/AP Photo/PAN/H. Badalyan
Давній конфлікт
Конфлікт навколо Нагірного Карабаху триває кілька десятиліть. Регіон, більшу частину жителів якого складали вірмени, в радянські часи належав до Азербайджанської РСР. Наприкінці 1980-х провірменські сили за підтримки Єревана взяли Нагірний Карабах під свій контроль. Почався тривалий збройний конфлікт між Вірменією та Азербайджаном.
Фото: Reuters/D. Mdzinarishvili
Початок воєнних дій
10 грудня 1991 року в самопроголошеній Нагірно-Карабаській республіці пройшов так званий референдум про незалежність. Азербайджанська меншість бойкотувала голосування. Референдум не був визнаний міжнародною спільнотою. Міжнаціональна конфронтація призвела до масштабних воєнних дій за контроль над Нагірним Карабахом і деякими прилеглими територіями.
Фото: Reuters/PAN Photo/V. Stepanyan
Війна та біженці
Під час збройного міжетнічного конфлікту між вірменами та азербайджанцями навколо Нагірного Карабаху загинули за деякими даними понад 30 тисяч людей. Сотні тисяч біженців з обох країн були змушені покинути рідні місця.
Фото: DW/S.Sedar
Міжнародні посередники у врегулюванні конфлікту
Після укладення перемир'я в травні 1994 року врегулюванням конфлікту займається Мінська група ОБСЄ. Її мандат був визначений в тому ж році на Будапештському саміті. До складу групи входять Німеччина, Італія, Швеція, Фінляндія, Туреччина, Білорусь, а також Вірменія та Азербайджан. З 1997 року її співголовами є США, РФ і Франція.
Фото: Getty Images/B. Hoffman
Спірна територія
Дорожній вказівник вірменською мовою (фото 2014 року) розташований на трасі, що веде в місто Степанакерт - столицю самопроголошеної Нагірно-Карабаської республіки. У міста є і друга назва азербайджанською мовою - Ханкенді. Міжнародна спільнота не визнає НКР і розглядає регіон як частину Азербайджану. Вірменія це заперечує.
Фото: picture alliance/ZB
Нагадування про війну
У Нагірному Карабаху між містами Шуші та Степанакерт (азербайджанською Шуша і Ханкенді), встановлений ось цей пам'ятник: ця бойова машина зараз служить нагадуванням про трагічні події 80-90-х років минулого століття (фото з архіву, 2010 рік).
Фото: picture alliance/dpa
Ескалація карабаського конфлікту
На початку квітня 2016 року на лінії зіткнення в Нагірному Карабаху відбулася чергова ескалація конфлікту між вірменськими та азербайджанськими підрозділами. Сторони звинуватили одна одну в порушенні перемир'я. Це були найзапекліші зіткнення з 1994 року, за різними даними, з обох сторін загинули десятки осіб.
Фото: Getty Images/AFP/K. Minasyan
Роль і позиція Росії щодо Нагірного Карабаху
Особливу роль у цьому конфлікті відіграє Москва. Росія є співголовою Мінської групи ОБСЄ. Вона також постачає озброєння обом сторонам конфлікту. У 1990-х Москва запропонувала розмістити миротворців уздовж лінії зіткнення, однак і Баку, і Єреван відмовилися від цього. Офіційно Путін ще в 2004 році заявляв, що Росія не хоче брати на себе відповідальність і вплутуватися в цей конфлікт.
Фото: picture-alliance/AP Photo
Больові точки Нагірного Карабаху
У Нагірному Карабаху є кілька місць, які особливо постраждали під час активної фази міжетнічного конфлікту. Масивним обстрілам, зокрема, були піддані міста Степанакерт і Шуші. Їхні назви досі служать символами жорстокого конфлікту.
Фото: picture-alliance/AP Photo/V. Stepanyan
Нагірний Карабах - "заморожений" конфлікт?
Попри те, що перемир'я між вірменською та азербайджанською сторонами було досягнуто майже 25 років тому, воно періодично порушується. Конфлікт навколо Нагірного Карабаху вважається "замороженим", при цьому небезпека його ескалації як і раніше висока.
