Український режисер Олег Сенцов, який три тижні тому оголосив голодування, почав отримувати у колонії підтримуючу терапію. Сенцова затримали в Криму в 2014 році за звинуваченням у підготовці терактів на півострові і створенні терористичного угрупування. У 2015 році у РФ його засуджено до 20 років позбавлення волі. Режисер відбуває покарання в колонії суворого режиму в Ямало-Ненецькому автономному окрузі, більш відомій як "Білий ведмідь".

2 і 3 червня по всьому світу відбулись акції на підтримку політв'язня.

Жанна Нємцова поговорила з двоюрідною сестрою Олега Сенцова про ефективність акцій, причину можливої особистої неприязні до Сенцова з боку Путіна та  роль його родичів у фабрикуванні справи.

Жанна Немцова, DW: Як зараз почувається Олег Сенцов?

Наталія Каплан: Олег Сенцов, звичайно ж, почувається, м'яко кажучи, не дуже. Досі інформація надходить винятково від тюремних лікарів. Олег перебуває на підтримуючій терапії, йому протягом дня колють літр глюкози і вітаміни В. Це все. Тобто їжу він жодну не вживає, п'є лише теплу воду. Щодо стану Олега треба розуміти, що йдеться про чотири роки таборів. Будемо відверто говорити: саме таборів. Вони дуже сильно вбивають здоров'я. Зараз він перебуває за Полярним колом в російській Арктиці. Він з півдня. І клімат йому абсолютно не підходить - він дуже вологий, крім того, що холодний. В одному з листів Олег писав, що у нього випадає волосся, кришаться зуби.

2-3 червня по всьому світу пройшли акції на підтримку Олега Сенцова. Наскільки я знаю, в 78-ми містах світу були ці акції. Чому вийшло так мало людей? Адже справа Сенцова зараз - одна з найрезонансніших в усьому світі. Особливо це стосується Москви. Там вийшли, здається, не більше двадцяти осіб. І мені сказали, що і в Києві очікували, що вийде набагато більше людей, ніж з'явилося на площі.

Насправді людей вийшло набагато більше, набагато, ніж за всі ці чотири роки. Щодо Москви і Росії, то, чесно кажучи, ми і не розраховували там на якусь велику кількість людей, це зрозуміло. Нові політв'язні нам не потрібні, вже якось достатньо. Що ж до Києва, то там дійсно, було певне розчарування, тому що того ж дня була хода за традиційні сімейні цінності, ось ці ось скрепи і все таке. І туди пішли кілька тисяч людей. Акція щодо Олега Сенцова була на Майдані. Хода рухалася повз нас, йшла, йшла, йшла... І, звичайно, на їхньому тлі, як сказала одна правозахисниця: "Так, хлопці, ми, звичайно, маргінали в цій країні. Права людини тут набагато менше цінуються, ніж ненависть".

На підтримку Олега Сенцова виступає величезна кількість опозиційних політиків в Росії, діячів культури, правозахисників, незалежні засоби масової інформації це все, безумовно, траснлюють. Лія Ахеджакова, відома актриса сказала, що необхідно широко це висвітлювати в ЗМІ. І це дійсно може допомогти. Наскільки, як ви вважаєте, ефективний цей інструмент тиску на російську владу?

Я думаю, тут повинен спрацювати трохи інший механізм. Тобто інші реальні важелі тиску, щоб звільнити Олега Сенцова. Вони, звичайно ж, у руках політиків, причому міжнародних політиків, які вже знають якісь слабкі місця, або що потрібно зробити, щоб витягти людину. Треба розуміти, що вони цим, звичайно ж, не займатимуться, якщо не знатимуть, хто такий Олег Сенцов. І тут саме підключається ось ця дуже важлива частина захисту Олега: це ЗМІ, це суспільство, це акції. Принаймні, я знаю, що в Європі і в Сполучених Штатах все ж прислухаються до думки суспільства, на відміну від Росії. І всі ці масові петиції, я думаю, що вони здатні достукатися до міжнародних політиків, які вже робитимуть якісь конкретні кроки. 

Якщо я не помиляюся, коли звільняли Савченко, цьому передував дзвінок Барака Обами, здається, Путіну. Ось хто зараз повинен зателефонувати Путіну з європейських політиків або з американських політиків? Навряд чи це буде Трамп, хоча я не знаю. В чиїх руках зараз вирішення цього питання, на вашу думку?

Я думаю, що Трамп... було б непогано отримати дзвінок від Трампа. Так, Макрон, звертався, але, на жаль, якось все зійшло нанівець. Будемо прямо говорити. Ну, можливо, ще Меркель, вона саме могла б стати тим переговірником дуже важливим, який допоміг би зрушити цю справу з мертвої точки.

Чи не здається вам, що у Володимира Путіна є особиста неприязнь до Олега Сенцова? Я подивилася останнє слово Олега Сенцова, яке він виголосив на суді. Це було у серпні 2015 року, і він тоді назвав Путіна "кривавим карликом". Це цитата. Є думка, я не можу це стверджувати, що Путін дуже болісно сприймає, коли його особисто так характеризують.

Так, ми теж розглядаємо цю версію. Цілком можливо, що це особиста неприязнь, оскільки Олег - єдиний політв'язень, який прямо з "клітки" так особисто стрибнув на Путіна. Плюс відверто побажати йому смерті, вірніше сказати, що я тебе переживу... Так, можливо, це особиста неприязнь, це ми теж не виключаємо, тому що за фактом - навіщо він зараз Росії? Він був потрібен на самому початку, щоб виправдати анексію Криму. Щоб показати, що ось тут є терористичне угруповання "Правого сектора". Все це показали в медіа і пояснили далі все. А зараз навіщо?

Чому саме Олег Сенцов став ціллю російських спецслужб? Це якийсь випадковий збіг обставин?

Олег там, звичайно ж, був у них під наглядом, тому що це людина, яка вивозила українських військових, створювала їм коридор, щоб із заблокованих частин українські військові змогли виїхати. Він організував цей виїзд, знайшов автобус, і все це зробив. Звичайно ж, він потрапив під нагляд ФСБ. А коли у квітні (2014 року - Ред.) там з'явилася структура з боротьби з тероризмом, я думаю, що там все дуже банально, їм потрібно було швидко заробляти погони тощо. Ось вони у травні вже і знайшли терористичне угруповання. Захопили просто дуже різних людей з різними ідеологіями і все це ліпили в "Правий сектор", все це показали і все. Я думаю, що вони просто не розраховували, що буде такий резонанс.

Чому Олега зробили організатором? Тому що, якщо подивитися на інших фігурантів, так званих фігурантів справи, то, звичайно, Олег виглядає на їхньому тлі дуже солідно. Набагато солідніше. Він, по-перше, дорослий. По-друге, у нього дійсно є лідерські та організаторські здібності. І, по-третє, звичайно ж, що він не здався під тортурами. Тобто, коли його катували, і він все одно відмовлявся давати свідчення проти себе та проти інших, йому одразу сказали: "Тоді ти станеш організаторами і отримаєш двадцять років". Що, зрештою, і сталося.

Я подивилася фільм "Процес: російська держава проти Олега Сенцова", і там йдеться коротко про маловідомий факт. У Олега Сенцова є рідна сестра, її звати Галина. У неї є чоловік, який працює в ФСБ, і син, я так розумію, теж працює в ФСБ. І чоловік рідної сестри Олега Сенцова дав свідчення проти нього. Який мотив був у нього?

Я думаю вислужитися. Він же раніше працював у СБУ. Після анексії різко перейшов до ФСБ і треба було вислужитися. Так він і проти мене там кумедні свідчення клепав.

Але звинувачував він Сенцова в тероризмі?

Ні, саме в тероризмі не було. Він просто дав свідчення, що Олег - погана людина. І ось він так антиросійськи налаштований. І Путіна хотів убити. І все інше.

(...)

Ви кілька років тому переїхали до Києва. З чим пов'язаний ваш переїзд?

Так, незабаром буде два роки, як я приїхала до Києва. Просто в якийсь момент у Москві стало неможливо жити.

Ви переїхали з міркувань безпеки або з міркувань того, що вам було важко перебувати в тій атмосфері, яка зараз панує або панувала в Росії.

Так, передусім через атмосферу, тому що ось це ось стеження, прослуховування - це неприємно. Але це не страшно, ми навіть з гумором до цього ставилися. Так, було неприємно, коли почали закривати мої особисті рахунки без пояснення причин. Тобто якось життя стало складнішим. Ну, звичайно, добила більше атмосфера. Там друзі стали відмежовуватись один за одним. З людьми стало просто неможливо спілкуватися. Кожне спілкування просто як отрутою по шкірі, хоч на вулицю не виходь. І все це, звичайно, зіграло більше ніж якась ФСБ.

Ви займаєтеся цією справою вже більше чотирьох років. Багато людей просто не в змозі так довго і наполегливо займатися тим самим. Що для вас найскладніше ось в цій ситуації?

Найскладніше - це, звичайно, вишукувати сили, щоб ходити на нескінченні зустрічі. Пояснювати те саме тисячі разів. Всі ці кабінетні лабіринти. Байдужість більшості політиків, які можуть покивати, "так-так-так, це все так сумно", і все. Потім ти йдеш в наступні кабінети, і знову все те саме. Це, мабуть, найважче зараз... На самому початку найважчим було, звичайно, розколихати суспільство, якось пояснити, що "ну, хлопці, він не терорист". Тим більше складно це було зробити під час атаки ЗМІ, коли там весь ось цей галас був про спійману терористичну групу. Це найважче.

Чи змінилося якось ставлення політиків і громадських діячів до справи Олега Сенцова після того, як він почав голодування?

Так, почали ворушитися. Таке відчуття, що почався якийсь рух, на який ми чекали дуже-дуже довго.