У Сирії намічається, певно, останній великий наступ сил Башара Асада на своїх противників (за допомогою союзників Росії та Ірану). Мішень можливого наступу - останній оплот повстанців-бойовиків, провінція Ідліб на північному заході Сирії, яка межує з Туреччиною. США уже встигли застерегти Асадавід чергового застосування хімічної зброї. Утім, кривавої бійні у разі наступу очікують і без того, адже повстанці не мають більше, куди відступати. Близько трьох мільйонів людей живе у провінції.

Застерегла від наступу Асада і Туреччина, яка також є залученою у конфлікт. Мотиви Анкари - як гуманітарні, так і пов'язані з прагматичними інтересами. Адже там, з одного боку, підтримують деякі групи повстанців, ті, які не пов'язані з терористичним угрупованням "Аль-Каїда". З іншого боку, Туреччина побоюється чергового потоку біженців з регіону через кордон на власну територію. Крім того, вона, зрештою, хоче довгостроково закріпити свій вплив на півночі Сирії, передусім у регіоні Афрін, де Анкара ще в січні почала військову операцію проти тамтешніх курдів  і закріпила там зрештою власні військові позиції.

Іран побоюється втратити вплив

Хвилюється про майбутнє своєї ролі в Сирії після падіння Ідліба і Іран, один із ключових союзників режиму Асада. Незадовго до ірансько-турецько-російського саміту щодо Сирії, що проходить у п'ятницю, 7 вересня, в Тегерані, влада Ірану відправила до Дамаска високопоставлених представників уряду. Спочатку міністра оборони Аміра Хатамі, а минулого понеділка - глави МЗС Джавада Заріфа. За словами Хатамі, він підписав у Дамаску угоду про військову співпрацю з Сирією, і Іран націлений на тривалу присутність у країні та участь у процесі відбудови після війни.

Однак ці цілі - нереалістичні, стверджує журналіст-фрілансер Хабіб Хуссейніфард, який спеціаліазується на тематиці Близького Сходу. "Ізраїль, Саудівська Аравія та США намагаються щосили чинити тиск на Іран, аби він пішов із Сирії або ж зменшив свій вплив на неї. Якщо Ідліб буде взято під контроль (силами Асада. - Ред.) і присутність Ірану вже не матиме особливого значення, тоді і Росія, і Сирія почнуть по-новому розмірковувати про роль Ірану".

Росії потрібен Іран. Поки

Досі Росія разом із Іраном працювали над тим, аби Асад вижив у сирійському конфлікті. Але Москва водночас розбудовує і свої відносини з Ізраїлем, який, своєю чергою, наполягає на тому, аби Іран пішов із Сирії. Як Москва поставиться до перспективи тривалої присутності Ірану в країні, яку позицію займе?

Марґарете Кляйн (Margarete Klein), експертка з питань Росії та політики безпеки берлінського Фонду "Наука і політика", у розмові з DW вказує на те, що Росія хоч і дійсно не зацікавлена у посиленні позиції Ірану в Сирії, адже Москва і Тегеран поступово стають дедалі більшими конкурентами за те, хто саме і як впливатиме на політичний, економічний і військовий лад у країні. "Водночас Росія не може мати значної зацікавленості в тому, аби повністю витіснити Іран із Сирії як воєнного гравця. Адже російські війська в Сирії, які складаються передусім із авіації та військової поліції, залежні від підтримки іранських та проіранських сил на землі", - каже вона.

Крім того, за словами Кляйн, у Росії дуже мало інструментів, аби активно витиснути іранські та проіранські сили із Сирії. "Позиція Москви на Близькому Сході полягає в тому, аби підтримувати добрі відносини майже зі всіма гравцями", - каже вона. А тому, переконана експертка, Москва обрала шлях посередині: "Вона намагається переконати Іран в тому, аби триматися подалі від південного регіону, який межує з Ізраїлем, і паралельно толерує військові удари Ізраїлю по іранських позиціях у Сирії".

Позиція Ірану в Сирії послаблена

Журналіст Хуссейніфард дотримується думки, що Іран уже не має особливих варіантів застосування своєї військової сили в Сирії, адже війна, мовляв, завершиться в осяжному майбутньому, тож час генералів іранських революційних загонів добігає кінця. Крім того, Сирія не зможе розпочати відбудову країни, доки вона муситиме з'ясовувати питання Ірану з США та Ізраїлем. "Для Америки та Ізраїлю відхід Ірану з Сирії - це важлива умова для надання фінансової допомоги, а також відновлення суверенітету країни. Для цього Сирії потрібні понад 300 мільярдів доларів, за деякими оцінками навіть до одного трильйона. Це за межами того, що можуть подужати Іран та Сирія. Аби Захід був готовий підтримувати Сирію та уможливити повернення біженців, Сирія повинна буде змінити свою політику щодо Ірану", - каже він.

Натомість для турків - третьої сторони п'ятничних перемовин у Тегерані - найважливішим є курдське питання. Анкара прагне послаблення позицій курдів у прикордонних до Туреччини районах Сирії. Якщо їй вдасться хоч трохи наблизитися до цієї мети, то й вона, на думку Хуссейніфарда, може долучитися до послаблення ролі Ірана в Сирії.