Система, розроблена науковцями геологічно-дослідницького центру в Потсдамі, коштує приблизно 45 мільйонів євро. Ці гроші входять у загальну півмільярдну допомогу Німеччини для країн постраждалих від цунамі. Досі головними експертами в галузі розробок технологій раннього попередження про цунамі вважалися японські вчені. Утім, виявилося, що й німецькі колеги можуть запропонувати в цій галузі власне ноу-хау.

Репрезентуючи цю систему в Індонезії, міністр Едельґард Бульман не шкодувала хвалебних слів, стверджуючи, що це: «технологія майбутнього», «значно краща, аніж системи, які діють на Тихому океані». Система передбачає також максимально оперативне попередження про вулкани та землетруси. Причому цією інформацією, за словами Бульман, може скористатися не лише Джакарта, а й всі країни, береги яких омиває Індійський океан:

«Наша пропозиція побудована на концепції відкритості, яка відрізняється від інших. А точніше: інформація, отримана за допомогою цієї техніки, може бути використана й іншими країнами й повинна бути використана іншими країнами».

Встановити німецьку систему біля берегів Індонезії та навчати персонал мають намір науковці-геологи з Потсдамського центру. Його керівник Рольф Емерман усе ж висловлює побоювання, що охопити системою й країни-сусіди буде доволі непросто:

«Коли щось робить Індонезія, то це ще не означає, що цим автоматично займається також Таїланд чи Малайзія. Треба ще брати до уваги той факт, що кожен ухвалює рішення на основі своєї філософії. Тому, я можу припустити, що впровадження спільної системи раннього штормового попередження вимагатиме трохи часу».

Німецькі геологи планують встановити станції спостереження у першу чергу на індонезійських островах Суматра та Ява. Саме біля них розташовані найнебезпечніші у сейсмічному сенсі області Індійського океану. Загалом потсдамські геологи планують спорудити десять станцій, які охоплять спостереженням увесь океан. Говорячи про саму систему й перспективи її вдосконалення, Емерман підкреслив:

«Це є лише проміжне вирішення проблеми, яке в будь-якому випадку потрібне на цих кілька років. Але слід сказати, що розвиток передбачає залучення супутникового зв"язку. І я вважаю, що Німеччина за допомогою супутникової системи «Ґалілео» має можливість визначати стан океану. І саме цей напрямок ми хотіли б розвивати й надалі».

Якби країни Південно-Східної азії мали в своєму розпорядженні ситему раннього попередження про цунамі, то це дозволило б їм уникнути такої кількості жертв стихії в грудні минулого року. Утім, не достатньо забезпечити лише вимір параметрів океану та величини хвиль. Важливо, щоб інформація мала надійні й оперативні канали розповсюдження. Адже цунамі поширюється зі швідкістю 1000 кілометрів за годину, тож у разі небезпеки часу на зволікання не буде. Німеччина готова допомогти Індонезії з вирішенням і цієї проблеми. Для цього, на думку Едельґард Бульман, необхідно не лише розвивати системи зв"язку, але й провести відповідну підготовку серед населення. Так, наприклад, як це відбувається в Японії:

«Навчатися цьому треба починати ще зі шкільного віку. Необхідно продумати технічно, як розповсюджувати повідомлення про небезпеку. Це можна робити за допомогою Інтернету, також через sms-повідомлення, але в першу чергу це має звучати в радіоефірі. І звичайно, всім цим повинна займатися адміністрація на місцях».

Згідно угодою, з підписаною міністром науки Німеччини Едельґард Бульман та її індонезійським колегою Касамаянто Кадіманом, німецька система раннього попередження повинна запрацювати в Індонезії в жовтні цього року.

Любомир Петренко