Українка Наталія Вержбовська з вересня очолить три юдейські громади в Німеччині. В інтерв'ю DW вона розповіла про те, як отримати освіту рабина, а також про сприйняття єврейським середовищем подій в Україні.
Реклама
Українці Наталії Вержбовській - 47 років. Вона обрала рідкісний шлях - стати рабином, і для цього поїхала навчатися до Німеччини. З 1 вересня Вержбовська очолить об’єднання ліберальних юдейських громад Кельна, Унни та Обергаузена.
DW: Як Ви зрозуміли, що хочетестати рабином?
Наталія Вержбовська: Я виросла у світській родині. За батьківською лінією я єврейка, за материнською - українка. Після перебудови, коли з'явилася можливість знайти свою релігійну ідентифікацію, стало цікаво зрозуміти, яка частина в мені сильніша.
Коли я навчалася на піаністку в консерваторії, нам викладали атеїзм. Це було дуже весело - вивчати релігію з атеїстичних книг, де пояснювалося, що "неправильно" сказано в Біблії. Тобто я починала від протилежного. А зараз розумію, що десь у глибині душі завжди була релігійною.
Коли мені було трохи за двадцять, я прийшла до ліберальної юдейської громади в Києві, довгий час брала активну участь у її житті і пройшла ґіюр (прийняла юдаїзм). Беручи участь у заходах громади, я почала дедалі більше втягуватися в підготовку заходів, а потім і викладати єврейську традицію дорослим і дітям. Незабаром зрозуміла, що люблю працювати з людьми, відкривати їм світ єврейських текстів і глибини єврейської мудрості. Але водночас я розуміла, що без професійної освіти не маю перспектив у цій роботі. Так я вирішила отримувати другу освіту - стати рабином.
Чому Ви вирішили переїхати до Німеччини?
На всій території колишнього Радянського Союзу нема жодного навчального закладу, який готує рабинів. Тільки цього літа в Москві відкрили філію німецького коледжу Абрахама Ґайґера. До цього в Москві десять років існувала програма підготовки юдейських лідерів для пострадянського простору, і на базі цієї програми було простіше відкрити філію.
"Уся правда" про євреїв
Вражаюча, провокуюча, хвилююча: нова виставка Єврейського музею в Берліні намагається відповісти на найбільш поширені запитання про євреїв. У формі тих же запитань.
Фото: DW/N.Wojcik
30 питань - жодної відповіді
"Те, що ви вже давно хотіли дізнатися про євреїв" - таким є підзаголовок нової виставки "Уся правда" у Єврейському музеї в Берліні. Проте це збиває з пантелику, адже справжніх відповідей тут узагалі немає. Натомість є гумористичні та провокативні запитання, яким протиставляються інсталяції з текстів, цитати та об'єкти.
Фото: Thomas Valentin Harb
Як розпізнати єврея?
"Летючі" кіпи - на початку виставки відвідувачі проходять через інсталяцію з 70 єврейських головних уборів. Деякі з них ортодоксальні й використовуються як символи релігійної ідентифікації. Інші ж - комерційні або гумористичні, прикрашені зіркою Mercedes'а або персонажами з комп'ютерної гри Angry Birds, як ознаки ширшої приналежності поряд із релігійною.
Фото: DW/N.Wojcik
Єврей чи ні?
На запитання "Хто такий єврей?" тодішній ізраїльський прем'єр-міністр Давид Бен-Гуріон свого часу відповів: "Для мене євреєм є кожен, достатньо шалений для того, аби самому себе так назвати". На прикладі дванадцяти портретів історичних та сучасних знаменитостей відвідувачі можуть вгадувати - єврей чи ні? Підказки дають тексти та цитати на зворотному боці або підвішені фотографії.
Фото: Linus Lintner
Що стається із записочками у Стіні плачу?
Сотні маленьких записочок із молитвами щодня засовуються у щілини Стіни плачу в Єрусалимі - на івриті у розмовному варіанті званою "Котель". Це символ єднання з Богом. Проте деколи потрібно розчищати місце для нових молитов, як видно на цьому фотоколажі. Папірці ж потім закопують на Оливковій горі. Не турбуйтеся: єднання з Богом все одно триватиме вічно.
Фото: Jüdisches Museum
Чи можна жартувати про Голокост?
Це відвідувачі мають вирішити самостійно. Вас обурюють показані шматки з американського комедійного серіалу або жарти німецького коміка Олівера Полака? Чи вам це здається смішним? На стіні у великому форматі комікс Дейва МакЕльфатрика про те, як важко залицятися до дівчинки з концтабору.
Фото: Dave McElfatrick
Німеччина має особливе ставлення до Ізраїлю?
Відвідувачі поринають у різноманіття німецько-ізраїльських стосунків: дипломатичний подарунок для федерального президента ФРН Йоахіма Ґаука лежить біля фартуха і рецепта дерунів від Тома Франца, котрий переміг у популярній ізраїльській теледуелі кухарів і таким чином став найвідомішим німцем Ізраїлю.
Фото: DW/N.Wojcik
Державна компенсація
На звороті вітрин, присвячених особливим відносинам між обома країнами, історично важливий експонат: оригінал Люксембурзьких договорів, підписаних у 1952 році Конрадом Аденауером і Моше Шаретом. У них Німеччина зобов'язалася виплатити компенсацію єврейським жертвам націонал-соціалізму - у розмірі трьох мільярдів німецьких марок.
Фото: DW/N.Wojcik
Чи забобонні євреї?
Об'єкти на керамічних плитках символізують забобони, відомі й багатьох неєвреям: чорна кішка, чотирилиста конюшина, підкова або містичне число сім. Інсталяцію Міхала Адлер-Шалева доповнює цитата скрипаля й композитора Карла Ґольдмарка (1830-1915): "Цивілізовані люди легко втрачають релігію, проте їхні забобони - рідко".
Фото: Michal Adler-Shalev
Чи є ще євреї в Німеччині?
Звісно! Доказом послужить живий експонат "Євреї у вітринах". Тут сидить єврей і відповідає запитання відвідувачів. Таким провокаційним чином виставка відповідає на головний закид до єврейських музеїв у тому, що вони використовують євреїв як виставкові об'єкти. Та водночас вона пропонує багатьом неєврейським відвідувачам можливість уперше поговорити з євреєм.
Фото: Linus Lintner
Чому для євреїв таким важливим є обрізання?
Для одних це варварське порушення прав людини, для інших - безневинний релігійний ритуал. Обрізання хлопчиків недавно перебувало під пильною увагою громадськості в Німеччині - після того, як один німецький земельний суд прирівняв його до завдавання тілесного ушкодження. Унаслідок цього з'явилися протести - у вигляді значків та футболок із написами "Ми обрізані".
Фото: DW/N.Wojcik
Євреї особливі…?
Про євреїв багато різного розповідають. Тут же відвідувачі виставки мають самі вирішувати, які стереотипи найбільше відповідають їхнім власним упередженням. За допомогою монет, розданих їм разом із вхідними квитками, вони можуть визначити, чи вважають євреїв особливо підприємливими, впливовими, розумними або красивими.
Фото: DW/N.Wojcik
11 фото1 | 11
За кордоном є кілька коледжів, які навчають рабинів для ліберальної течії в юдаїзмі. Але і США, і Великобританія були з фінансової точки зору недосяжною розкішшю. Коледж Абрахама Ґайґера запропонував не лише стипендію, а й фінансування курсів німецької мови. Окрім того, Німеччина - батьківщина ліберального юдаїзму, а для мене було важливо навчатися у країні, яка відкрила нові горизонти розвитку юдаїзму.
Чи відчували Ви якісь труднощі через стереотип "жінка-рабин - хіба таке можливо"?
Так, іноді люди цього не розуміють. Але загалом у Німеччині зі ставленням до жінок-рабинів набагато простіше, ніж в Україні чи Росії. Українське суспільство недостатньо емансиповане, жінку все ще сприймають у першу чергу як домогосподарку і матір.
Знаю, що в одній із громад Одеси була жінка-рабин, але, наскільки мені відомо, вона - громадянка Росії і зараз має через це труднощі з роботою. У Росії працює одна-єдина жінка-рабин, у Санкт-Петербурзі. А в Німеччині я буду п’ятою. Між іншим, серед нас є ще одна українка.
Чи важко знайти роботу рабина в Німеччині?
Непросто, як і в інших країнах. Між громадою і рабином мають скластися відносини. Громада повинна побачити в людині свого лідера, а це не завжди легко. Навчаючись в університеті та релігійному коледжі, я два роки поспіль була на практиці у громадах, де працюватиму. Мала можливість придивитися до них, а вони - до мене. Урешті-решт, запросили на роботу.
Чи могли б Ви працюватив Україні?
Коли я вступала до коледжу, то думала про це. Я не мала на меті залишитися саме в Німеччині. Казала, що коли закінчу навчання, то краще розумітиму, де і як хочу працювати. Простір колишнього Радянського Союзу з єврейської точки зору однорідний.
Але склалося так, що Німеччина стала єдиною можливістю бути разом для мене і мого чоловіка. Він росіянин, я - українка. Я не хочу відмовлятися від українського громадянства, щоб працювати в Москві. Він теж рабин і не бачить можливостей переїздити до Києва. Війна в Україні підштовхнула нас оселитися в Німеччині, ми подали документи як єврейські переселенці. У Німеччині багато російськомовних єврейських громад і є попит на рабинів, які володіють російською або українською.
Анексія Криму та війна на Донбасі роз’єднали українців та росіян. Дедалі більше українців рішуче відкидає ідею колись "братніх" народів. Чи помічали Ви такі тенденції серед українських та російських євреїв?
У єврея завжди подвійна ідентифікація. З одного боку, він єврей, а з іншого боку, - частина того народу, серед якого живе. Чи можна сказати, що українські євреї раптом відчули себе іншими і відділилися від євреїв Росії? Ні, тому що в єврея власна ідентифікація, але політична і громадська позиція багатьох юдеїв України чітко проукраїнська. Єврейські громади завжди підтримували демократичні зміни. Деякі мої знайомі були на Майдані. Громади і багато єврейських громадських організацій публічно виступали проти російської агресії. Іноді це призводить до дуже палких дискусій на міжнародних єврейських конференціях.
Аякапозиція в євреїв у Росії?
Можу розповісти про Москву. Ситуація трохи нагадує часи Радянського Союзу, коли всі знали, що в Афганістані війна, але ніхто про це не говорив. Тобто про війну на Донбасі або не говорять, або говорять дуже ухильно, не висловлюючи свою позицію.
Ситуація, коли росіяни вбивають українців, а українці - росіян, надзвичайно болюча для євреїв. Так чи інакше вона торкається кожного, але реакція в людей дуже неоднозначна. Є люди, які бояться висловлювати свою позицію, бо не знають, чим це для них закінчиться. Ти ніколи не знаєш, в який момент тобі нагадають, що ти єврей.
Тобтоокупація Криму та війна на Донбасі на відносини українськоїі російської єврейської спільноти суттєво не вплинули?
Загалом можна сказати, що єврейська спільнота, попри загострення політичної ситуації, намагається триматися разом.
Синагоги в Німеччині
У Німеччині нині не бракує синагог, де відбуваються служби для юдеїв. Через 75 років після "кришталевої" ночі погромів у єврейських громадах в Німеччині панує спокій.
Фото: picture-alliance/dpa
Вогонь нацистів
Націонал-соціалісти в ніч з 9 на 10 листопада 1938 року знищили сотні синагог. Так звана "кришталева" ніч погромів стала апогеєм насильства проти євреїв. Деякі з синагог після Другої світової війни було відбудовано, а деякі - витримали нищівний удар нацистів.
Фото: Bayerische Staatsbibliothek München
Символ належності
Місто Дрезден 2001 року святкувало відкриття нової синагоги. Споруда у формі куба має символізувати коріння єврейської громади в місті. Будівля постала на історичному місці - саме там до 1938 року стояла стара дрезденська синагога.
Фото: CC BY-SA 3.0
Найбільша синагога Німеччини
Три роки тривав ремонт синагоги на берлінській Рикерштрасе. 2007 року під час освячення члени громади внесли до будівлі сувої Тори. Збудована 1904 року синагога, розрахована на 1200 місць для сидіння, є найбільшою у Німеччині. 1938 року її оминув вогонь нацистів, але вермахт перетворив цю культову споруду на стайню для коней. З 1953 року будівлю знову використовують як синагогу.
Фото: picture-alliance/dpa
Синагога-"фахверк"
У синагозі в Целле юдеї, які вижили, вже 1945 року проводили богослужіня. А раніше, у листопаді 1938 року, нацисти штурмували найстарішу, збудовану 1740 року, синагогу Нижньої Саксонії, повикидавши на вулицю сувої Тори. Згодом там зачиняли євреїв аж до часу їхньої депортації. Влада Целле потім відновила синагогу, 1974 року її було освячено.
Фото: CC0 1.0
Примусове знищення
Юдейська громада у Шверині після закінчення холодної війни продовжувала зростати: багато євреїв з колишнього Радянського Союзу тоді переїздили до Німеччини. 2008 року в місті було освячено нову синагогу, споруджену на старому фундаменті. Зруйнували синагогу самі юдеї, яких нацисти змусили це зробити.
Фото: picture-alliance/dpa
Яскравий блиск
1910 року відкрита Вестенд-синагога у Франкфурті-на-Майні виблискувала яскравими барвами. Це остання з чотирьох великих франкфуртських синагог. Вона ж була єдиною, яку не повністю зруйнували у "кришталеву" ніч погромів, оскільки вогнеборці у винятковому порядку загасили полум'я. Утім, і у Франкфурті нацисти спустошували крамниці та відправляли євреїв у концтабори.
Фото: CC BY-SA 3.0
Берлінський символ
Купол нової синагоги височіє над берлінськими дахами з 1866 року. Розрахована на три тисячі людей вона тоді була найбільшою синагогою у Німеччині. У листопаді 1938 року поліцейський перешкодив її зруйнуванню. Війна та час призвели до того, що від будівлі залишилися тільки рештки фасаду. Нині у середині споруди діє виставка, що інформує про життя юдеїв, а також є місце для молитви.
Фото: picture-alliance/ZB
Особливі заходи безпеки
"Мій дім - дім для молитви всіх народів". Ця біблійна цитата зустрічає відвідувачів Нової синагоги у Гельзенкірхені. Нова будівля постала 2007 року на місці, де 1938 року пертворилася на дим стара синагога. Заходи безпеки, наприклад, камера спостереження на стіні синагоги, засвідчують, що страх перед антисемітизмом і насильством і нині великий.
Фото: CC BY-SA 3.0
Від опери до синагоги
1946 року у байройтській синагозі знову правляться служби. Це єдина синагога у стилі бароко, що збереглася, і яка й нині слугує релігійним цілям. Спершу з 1715 року споруда слугувала оперним театром, згодом єврейська громада перетворила її на свою синагогу.
Фото: picture-alliance/dpa
Незвичне місце
Власне, будівля на єврейському цвинтарі була місцем жалоби. Але тоді націонал-соціалісти зруйнували синагогу в центрі Галле-на-Заале. 1953 року громада перетворила цей жалобний зал, споруджений 1894 року, на синагогу. Це єдина синагога в Німеччині, що розміщена на єврейському цвинтарі.
Фото: picture-alliance/dpa
Посвята в равини в Кельні
З часів Голокосту цього не було у Кельні. 2012-го року у кельнській синагозі посвятили в равини одразу чотирьох людей. Після "кришталевої" ночі будівля перетворилася на руїну, лише 1959 синагога запрацювала знову. Так само, як і в Кельні у багатьох місцях у Німеччині відродилося юдейське життя, яскравий доказ - нові синагоги.