Такі відомі особи, як Фредерік Шопен, Генріх Гейне, Шарль Бодлер, Фрідріх Ніцше, хворіли на сифіліс – захворювання з багатьма обличчями та багатьма іменами. Його називали французькою хворобою, люесом і медичним хамелеоном.

Сифіліс – це небезпечне інфекційне захворювання. Протягом довгого часу лікарі були переконані, що воно вже в минулому та не проявиться в ХХІ столітті. Проте 2011-го року берлінський Інстититут Роберта Коха, який займається дослідженням інфекційних хвороб, зареєстрував близько 3700 випадків цього венеричного захворювання. У порівнянні з 2010 роком показник збільшився майже на 22 відсотки.

В інтерв’ю Deutsche Welle доктор Вівіане Бремер з Інституту Роберта Коха відзначила, що "Хворі – переважно чоловіки, близько 93 відсотків. З них більшість – це чоловіки, які мають сексуальні контакти з іншими чоловіками». Багато з таких людей мають стосунки із кількома партнерами, тому ризик заразитися для них є значно більшим", - каже вона.

Джерело інфекції – бактерії

Інфекційна хвороба, збудником якої є бактерія бліда трепонема (Treponema Pallidum), передається у більшості випадків під час статевого контакту. До перших ознак зараження відносять збільшення лімфатичних вузлів у паховій зоні та появу виразок на статевих органах. Проте хворі переважно не мають болісних відчуттів та часто не сприймають серйозно те, що відбувається з їхнім організмом. «Через один чи два тижні симптоми зникають самі, навіть без лікування», – розповідає в розмові з Deutsche Welle професор Норберт Брокмеєр з Університетської клініки в Бохумі. Через це багато хворих думають, що проблеми немає.

Проте точкою входу інфекції в організм можуть бути не лише статеві органи. «Це стосується й орального сексу. У такому випадку невеликі виразки виникають у ротовій порожнині, у горлі чи на язиці в тому місці, де відбувся контакт із збудником інфекції», – зазначає Брокмейер.

Стадії захворювання

Найчастіше для лікування сифілісу обирають пеніцилін. Коли хворобу виявили на ранній стадії, лікар один раз вводить антибіотики внутрішньом’язово. Якщо ж хворобу відразу не лікувати, вона розвивається далі та проходить кілька стадій. Іноді може виникати шкірне висипання по всьому тілу, на підошвах чи долонях.

Запущений сифіліс через кілька десятиліть після зараження може перейти в так звану третинну стадію. Уражені судини, виразки, запалення зорового нерва, небезпечні для життя внутрішні кровотечі – це ще не повний список симптомів. Подальший розвиток призводить до четвертинної стадії: нав’язливі ідеї та галюцинації, божевілля, параліч – усе це може призвести навіть до смерті.

Сифіліс і ВІЛ

Зараз сифіліс успішно лікують, навіть на пізній стадії. Раніше це було неможливим. «Це означає, що людина носила вірус у собі протягом усього життя (як сьогодні ВІЛ)», – говорить професор Брокмеєр. Але між цими захворюваннями є одна принципова відмінність: презерватив може захистити від ВІЛ, але не від сифілісу, оскільки бактерія трепонема може проникати до організму через неушкоджену слизову оболонку або через маленькі тріщинки у шкірі та розноситися потім по всьому тілу.

«Тому зовсім не слід дивуватися, що при зниженні кількості заражень ВІЛ-інфекцією ми спостерігали збільшення кількості випадків зараження сифілісом та іншими захворюваннями, що передаються статевим шляхом», – пояснює Брокмеєр, який є також президентом Німецького товариства боротьби із захворюваннями, що передаються статевим шляхом (Deutsche STI Gesellschaft).

Брокмеєр схвально відгукується про роз’яснювальні кампанії на тему небезпечних венеричних захворювань, проведені Федеральним відомством санітарної просвіти (BZgA) у 2012 році з метою інформування представників груп ризику, населення в цілому та медичних працівників про інфекції та шляхи зараження. У цілому сфера сексуального здоров’я має бути об’єктом пильної уваги, адже роз’яснення – найкращий спосіб профілактики.