Вранці переглянути оновлення статусів своїх друзів у мережі Facebook, потім поспілкуватися трохи в чаті з найліпшою подружкою на батьківщині, згодом зателефонувати по скайпу батькам - Саманта Роузе, хоча вже й давно живе в Берліні, подумки продовжує залишатися вдома. 21-річна дівчина, яка вивчає інформатику, під час перших тижнів навчання за кордоном так багато часу проводила у Facebook, що зовсім забула про вивчення німецької.

Збагнувши під час розмов зі своїми товаришами, як мало вона ще розуміє, студентка вирішила кардинально змінити ситуацію. "Я вирішила більше не заходити у Facebook“, - розповідає вона. Три тижні дівчині вдалося протриматися. Тепер вона користується соціальною мережею більш свідомо: не лише для спілкування зі старими друзями в Англії, а й для теревенів у чаті з новими берлінськими приятелями та допомоги із засвоєнням лекцій.

Простіше та дешевше, ніж лист і телефон

Можливість без особливих зусиль чи значних витрат зателефонувати додому може суттєво полегшити життя за кордоном. Для бразилійця Філіпа Шерка, який навчається на бакалаврській програмі з юдаїки та американістики, соціальні мережі навіть відграли важливу роль у рішенні їхати на навчання до Берліна. "Інакше я б не ухвалив це рішення", - зізнається хлопець. Телефоннні розмови, на його думку, занадто дорогі, писати традиційні чи електронні листи – занадто обтяжливо.

У нових і критичних життєвих ситуаціях, до яких також належить навчання за кордоном, молоді люди проводять особливо багато часу в інтернеті. Про це свідчать результати актуального дослідження. Підстава – віртуальні можливості спілкування та інформування дають їм відчуття безпеки. Утім, у соціальних мереж є, так би мовити, і звортний бік медалі – вони можуть ускладнювати інтеграцію за кордоном.

Спорт замість Facebook

"Коли під час консультацій ідеться про те, що хтось не дуже добре почувається або не просувається уперед у навчанні, часто виявляється, що соціальні мережі відіграють у цьому важливу роль", - каже Ганс-Вернер Рюкерт, керівник навчально-психологічного консультаційного центру у Вільному університеті Берліна. Тому студенти повинні ще до початку навчання замислитися над тим, як вони можуь встановлювати контакти на новому місці, наприклад, відвідуючи спортивні курси чи займаючись якимись іншими справами на дозвіллі. "І вони повинні себе запитати, чи компенсують вони собі за допомогою чату у Facebook нестачу контактів на своєму місці навчання", - зауважує Рюкерт.

Так само й консультаційно-психологічні центри інших вищих навчальних закладів мають справу зі студентами-іноземцями, які мають проблеми з інтеграцією. Причина цього часто криється в користуванні інтернетом. Штефан Ґроб, речник Об'єднання німецьких студентів, однак, звертається не до студентів, а до університетів. Вони, на його переконання, повинні сильніше використовувати любов студентів до соціальних медіа і не лише поширювати інформацію через Facebook, а й підтримувати комунікацію з користувачами.

"Якщо справді є бажання вести діалог, то цей шлях не може оминути соціальні мережі", - вважає Ґроб. Утім, він піддає критиці той факт, що онлайн-пропозиції більшості вищих навчальних закладів не задовольняють вимоги студентів.

Інтернет як біржа контактів

А потреби у студентів дуже різні. Когось віртуальне спілкування відволікає від навчання та нових реалій, а комусь це тільки допомагає з інтеграцією у новому середовищі. Сибіліа Атанасова з Болгарії, котра навчається на магістерській програмі з психології у Вільному університеті Берліна, щодня підтримує контакт зі своєї родиною та друзями за допомогою Facebook i Skype, і це зовсім не заважає їй почуватися в Берліні як удома. Більше того, інтернет навіть допоміг їй влаштувати своє життя в Німеччині, адже 24-річна студентка саме за допомогою соціальних мереж знайшла собі і житло, і підробіток. Для майбутнього психолога інтернет не місце втечі від життя та навчання в Берліні, а цілком нормальна складова її життя, що складається з реальних і віртуальних зустрічей.