Скандал у драмтеатрі Констанца - до чого тут свастика?
20 квітня 2018 р.
На прем'єру сатири Джорджа Таборі "Майн кампф", що призначена на 20 квітня, відвідувачів, готових натягнути пов'язку зі свастикою, у театр пускатимуть безкоштовно. Що стоїть за цією мистецькою провокацією?
Реклама
"Безтактовно, дивно та неприйнятно" - із обуренням відреагували представники Німецько-ізраїльського товариства Боденського регіону та Товариства Констанца, що займається співробітництвом християн та євреїв, на афішу нового спектаклю драматичного театру південнонімецького міста.
Прем'єру п'єси Джорджа Таборі "Майн кампф" призначили на день народження Адольфа Гітлера, тому глядачам запропонували ще й зробити незвичний вибір. На вході до глядацької зали можна на знак солідарності з євреями, жертвами Голокосту, прикріпити до одягу зірку Давида або, натягнувши пов'язку зі свастикою, пройти до зали безкоштовно. У відкритому листі обидві організації - Німецько-ізраїльське товариство та Товариство Констанца - закликали до бойкоту заходу.
Публічне вибачення
Провокаційна, на думку широкої громадськості, ідея викликала великий резонанс, і суперечки щодо свободи театрального мистецтва знову потрапили на перші шпальти. Чи є у театру право закликати глядачів до показу заборонених у Німеччині нацистських символів у громадському закладі?
За заявами, які були подані до прокуратури Констанца з вимогою заборонити проведення акцій, запланованих керівництвом театру, на даний час проводиться перевірка, підтвердив прес-секретар міської прокуратури.
Директор театру Крістоф Нікс (Christoph Nix), однак, відстоює свою ідею, посилаючись на складений на його прохання юридичний висновок, що офіційно підтверджує художньо-ознайомчу функцію загального задуму вистави. На його думку, мета акції - спроба показати глядачеві, наскільки легко можна зіграти на слабкостях людини, підкупити її. Адже це, переконаний Нікс, відіграє чималу роль і у ставленні до расизму: "І театр - це єдине місце, де з ним (з расизмом) можна безпосередньо зіткнутись".
У відповідь на численні скарги та протести директор театру публічно вибачився під час прес-конференції 17 квітня 2018 року. "Я щиро жалкую, що наших єврейських друзів і громадян образила наша постановка", - наголосив Нікс.
Режисер звинувачує у антисемітизмі
Режисер-постановник вистави - народжений у Туреччині німецький шоумен Сердар Сомунджу (Serdar Somuncu). У провокаційному зверненні до глядачів він бачить можливість розгорнути дискусію про посилену хвилю антисемітизму в Німеччині. За словами Сомунджу, треба встати на захист демократичної конституції країни: "Щоб цього досягнути, не можна перетворюватись на жертву та ховатись по закутках, де обмінюватись думками та очікуваннями можна лише в обмеженому колі однодумців. Ні, треба виходити на вулицю, діяти відкрито та сміливо, дивлячись в обличчя нашим політичним опонентам".
За даними керівництва театру, бажаючих відвідати театр за безкоштовним квитком виявилось чимало. Однак на кожну з 14-ти запланованих вистав буде допущена лише обмежена кількість тих, хто готовий потрапити туди безкоштовно, запевнили організатори. Через суперечки, що виникли навколо прем'єри цієї сатири, ухвалено рішення посилити охорону. Крім того, відразу після вистави глядачі здадуть усі атрибути, отримані перед входом до зали.
"Перетинає усі межі"
Однак для мера міста Андреаса Ознера (Andreas Osner) ці заходи малопереконливі. "Якщо почуття нащадків народу, майже повіністю винищеного нацистами, зневажають так грубо та неприховано, - це перетинає усі межі", - заявив перший бургомістр Констанца в інтерв'ю німецькій телерадіокомпанії Südwestrundfunk (SWR).
Особливо фатальною, на думку критиків, є дата прем'єри - день народження Гітлера. За словами директора театру Крістофа Нікса, таке побажання висловив померлий у 2007 році його друг та автор п'єси "Майн кампф" Джордж Таборі.
У відповідь на "дивну пропозицію" режисера індивідуально обрати собі квиток, Німецько-ізраїльське товариство та Товариство Констанца запропонували свій, третій варіант - не купляти квитків на цю виставу взагалі, а отже - проігнорувати це дійство.
Мистецтво під час Голокосту
Художники, ув’язнені у нацистських таборах, зобразили пережитий ними жах. У Берліні проходить виставка зі 100 їхніх картин з ізраїльського центру Яд ва-Шем. Багато хто з художників не пережив Голокосту.
Фото: Collection of the Yad Vashem Art Museum, Jerusalem
Кольори гетто
Чи може щось жахливе бути у той же час прекрасним? Як бачимо з виставки "Мистецтво Голокосту: 100 робіт колекції з Яд ва-Шем", багатьом художникам вдалось зобразити життя в нацистських концентраційних таборах і гетто і створити чудові художні твори навіть під час однієї з найбільших трагедій людства. Картина "Вулиця в Лодзинському гетто" Йозефа Коунера, який пережив Голокост.
Фото: Collection of the Yad Vashem Art Museum, Jerusalem
Біженець
Вперше 100 робіт ізраїльського меморіального центру Яд ва-Шем демонструються на виставці в Німецькому історичному музеї в Берліні. З 50-ти художників, роботи яких беруть участь у виставці, 24 були вбиті нацистами. Серед жертв - видатний художник Фелікс Нуссбаум, який втратив життя в Освенцімі в 1944 році. Його знаменита картина "Біженець", написана в 1939 році в Брюсселі, зображує відчай вигнання.
Фото: Collection of the Yad Vashem Art Museum, Jerusalem
Автопортрет страждання
Твори Шарлотти Саломон вже демонструвались в інших містах Німеччини. У колекції з більш ніж 700 робіт під загальною назвою "Життя? Чи театр?" Саломон досліджувала трагічну історію власного життя, життя єврейки в Берліні. У 1943 році вона була депортована до Освенціму з південної Франції, де знаходилась у вигнанні. В Освенцімі одразу після прибуття її знищили. На той момент вона була вагітною.
Фото: Collection of the Yad Vashem Art Museum, Jerusalem
Картини схованої дівчинки
Історія Неллі Толл є не такою відомою. Їй та її матері пощастило пережити Голокост завдяки їхнім друзям-християнам у Львові. Закрита в своїй кімнаті, Толл малювала картини, серед яких - цей малюнок гуашшю "Дівчата в полі". У свій 81 рік художниця приїхала зі Сполучених Штатів, де вона нині проживає, на відкриття виставки до Берліна.
Фото: Collection of the Yad Vashem Art Museum, Jerusalem
"Дорога між бараками"
Лео Бройер з Бонна воював в армії німецького кайзера в Першій світовій. У 1934 році, через рік після приходу Гітлера до влади, він емігрував до Гааги, а потім до Брюсселя, де працював художником і виставляв свої роботи. У 1940 році його помістили в табір для інтернованих у Сен-Сипрієні у Франції, а потім у концтабір Гюрс, де він описував пережите у малюнках. Бройер помер в 1975 році в Бонні.
Фото: Collection of the Yad Vashem Art Museum, Jerusalem
Художня співпраця
У французькому Гюрcі Лео Бройер разом з фотографом і художником Карлом Робертом Бодеком створили сценічні конструкції для табірного кабаре. Вони разом працювали також над вітальними листівками та іншими творами мистецтва до 1941 року. Саме тоді Бодек був депортований до табору Ле-Мілль поблизу Екс-ан-Провансу, а потім до Дрансі і згодом до Освенціму, де він загинув в 1942 році.
Фото: Collection of the Yad Vashem Art Museum, Jerusalem
Таємне життя художника
Бедріх Фрітта очолював відділ у концтаборі Терезієнштадт, який виробляв матеріали офіційної пропаганди. Але Фрітта і його колеги також таємно малювали картини, зображуючи жахи нацистських гетто. У 1944 році їхня підривна діяльність була викрита. Фрітта помер в Освенцімі. Після звільнення Терезієнштадту 200 його робіт були знайдені захованими в стінах і закопаними в землю.
Фото: Collection of the Yad Vashem Art Museum, Jerusalem
Дружба після смерті
Лео Хаас допоміг Фрітті створити незліченну кількість робіт, які зображують життя в концентраційному таборі. У Заксенхаузені йому наказали створювати підроблені купюри валюти союзників ("Операція Бернхард"). Він вижив і пізніше усиновив Томаса, сина Фрітти. Після війни Хаас дістав зі схованок в Терезієнштадті 400 своїх робіт.
Фото: Collection of the Yad Vashem Art Museum, Jerusalem
Лікар під прикриттям
Павел Фантль також належав до числа художників у Терезієнштадті. Як медик він організував лікування тифу серед в’язнів табору. Як і в випадку з Фріттою, його викрили, піддали тортурам і відправили до Освенціму. У січні 1945 року його розстріляли. Близько 80 його малюнків були таємно винесені з Терезієнштадту.
Фото: Collection of the Yad Vashem Art Museum, Jerusalem
Учитель малювання
Якоб Ліпшиц до війни викладав в інституті мистецтва у Вільнюсі. У 1941 році він був змушений переїхати до гетто в Каунасі, де приєднався до групи художників, які таємно змальовували життя. Ліпшиц помер у березні 1945 року в концтаборі Кауферінг. Після війни його дружина і дочка приїхали до Каунаського гетто і віднайшли фотографії, які він сховав на цвинтарі.
Фото: Collection of the Yad Vashem Art Museum, Jerusalem
Збереження гідності у трагедії
Картини виставки, яка триватиме до третього квітня в Німецькому історичному музеї Берліна, демонструють приреченість і жорстокість життя в нацистських таборах. Але вони також показують, як художники зуміли створити світ, відмінний від жахливих діянь їхніх катів. На фото - картина "Дахи взимку" Моріца Мюллера.
Фото: Collection of the Yad Vashem Art Museum, Jerusalem